16 лютого, 2018

Біля станції Крути не усі загинули

Теодосій Дятелович

Розлога у часі історія часто поєднує дуже віддалені події, тому суспільне життя залишає нащадкам документальні свідчення про минуле. Інтернет-сторінка „Історична правда“ оприлюднила висліди пошуку дослідників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Віталій Скальський представив документи про трьох з розстріляних на станції Крути гімназистів та студентів. 19 березня 1918 року вони були поховані на Аскольдовій могилі.

Микола Божинський-Божко народився 23 жовтня 1895 року на Полтавщині у дворянській сім’ї Василя та Наталії, навчався у Лубенській гімназії, вступив до Університету св. Володимира. Павло Кольченко з села Баламутівки (тепер – село Заріччя, Житомирська область) народився у сім’ї селянина Івана Кольченка. Навчався у Четвертій київській гімназії. 1917 року перевівся до восьмої кляси новоствореної Другої київської української гімназії ім. Кирило-Методіївського братства. У протоколі засідання педагогічної ради цієї гімназії названі учні, які загинули під Крутами: Василь Гнаткевич, Євген Тернавський, Андрій Соколовський, Іван Сорокевич, Григорій Піпський, П. Кольченко, Микола Ганкевич.

Третій з названих Микола Ганкевич, 1900 року народження, син священика Георгія Ганкевича з села Вергуни біля Черкас. Навчався в Олександрівській (першій) київській гімназії. 1917 року перевівся до восьмої кляси новоствореної Другої київської української гімназії ім. Кирило-Методіївського братства.

Часопис „Літопис Червоної Калини. Журнал історії та побуту“, у березневому числі 1937 року помістив спомин д-ра Лонгина Горбачевського про М. Ганкевича. Більшовики розстріляли полонених студентів і гімназистів, але тіла страчених покинули напризволяще і їх поховали місцеві селяни. Вони й показали матері могилу гімназиста. Вона не могла впізнати сина, понівеченого катами, але інші гімназисти, які приїхали на перепоховання, впізнали його.

Олена Мельничук-Кобзинська

Олена Мельничук-Кобзинська

Багато учасників бою біля станції Крути уціліли. Історії тих, що вижили, розповів 30 січня на сторінці „Історична правда“ Юрій Юзич‚ історик‚ голова Крайової ревізійної комісії Пласту – Національної скавтської організації України‚ випускник історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. І знову для мене сталося відкриття. Я опрацьовую довідник про видатних українців, похованих на українському цвинтарі при церкві св. Андрія Первозваного у Савт-Бавнд-Бруку, Ню-Джерзі. Виявилося, що серед них були учасники того бою. Теодосій Дятелович (1896-1978) – хорунжий Армії УНР, був учасником бою під Крутами в складі студентської сотні. Потім служив настоятелем Української православної церкви св. Покрови в Денвері. Сергій Захвалинський, (1902-1977) – хорунжий Армії УНР, учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Потім – старшина Кінного полку ім. Максима Залізняка (1920-1921). Інженер, випускник Чеської політехніки (Прага, 1931), майор польського війська.

Учасницями бою були дві жінки. Олена Мельничук-Кобзинська (1898-після 1973) – сестра-жалібниця Армії УНР, виїхала в Галичину з шпиталем, з яким була в польському полоні у Коломиї. Інтернована до табору в Каліші та Щипйорні. У Чехії (1922) записалась на курси медичного факультету Карлового університету. Фахівець з внутрішніх хвороб, член Спілки українських лікарів Чехії. На цвинтарі св. Андрія упокоєний сотник медицини Армії УНР Іван Очеретко, дружина якого Клавдія як сестра-жалібниця Армії УНР була учасницею бою під Крутами.

Дослідник назвав також крутянців, які в бою уціліли й жили у інших містах США. Аверкій Гончаренко (1890-1980) – полковник Армії УНР, командував боєм під Крутами. Випускник Чугуївської військової школи, яку закінчив у 1912 році. У студентському курені під Крутами загинув його рідний брат Федір. Був старшиною Дивізії „Галичина“. Автор спогадів „Бій під Крутами“ (1938). Похований на українському цвинтарі свв. Петра і Павла в Пармі.

У США жили й інші учасники бою у складі студентської сотні. Це Петро Поржи-Олексієнко (1898-1988)‚ нагороджений Хрестом Петлюри та Воєнним Хрестом. Автор спогадів „Ржищів над Дніпром“ (1970). Похований в Денвері. Іван Карван (1893-1976) разом із двоюрідним братом Костем теж брали участь у бою в складі студентської сотні. Співробітник Міністерства преси та інформації УНР у Кам’янці-Подільському. Випускник Яґелонського університету (1926), адвокат. Похований у Філядельфії.

Леонід Буткевич (1900-1980) – поручник Армії УНР. Випускник Спільної юнацької школи. Воював в складі 1-ої Запорізькій дивізії. Жив і працював у Франції та США. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Воєнним Хрестом УНР.

Аверкій Гончаренко

Аверкій Гончаренко

З Першої Української військової школи ім. Богдана Хмельницького брали участь у бою під Крутами кілька вояків‚ які потім жили у США. Серед них Василь Дзюблик (1893-1987) – хорунжий Армії УНР. У складі Лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої. Похований в Клівленді. Степан Маґаляс (Архимандрит Святослав) – хорунжий армії УНР. У 1960-их роках – настоятель Української православної церкви св. Миколая в Маямі. Василь Уманець (?-1981) — учасник Всеукраїнського Православного Церковного Собору (Київ, 1921). Митрофорний протоєрей Української Православної Церкви в США, настоятель парафії св. Архистратига Михаїла в Балтиморі. Похований в Мінеаполісі.

Студентом Київського політехнічного інституту та юнаком 2-ої Української військової школи був Микола Кривопуск (1894-1970) – хорунжий Армії УНР‚ старшина Охорони Головного Отамана (1920-1921), випускник Спільної юнацької школи при 3-ій Залізній дивізії (1921). Похований у Філядельфії.

Микола Янов (1893-1977) – підполковник Армії УНР, закінчив Іркутське військове училище (1915), був штабс-капітаном ґренадерського полку. Сотник вільного козацтва Чернігівщини. Жив на еміґрації в Каліші, еміґрував до США (1950). Похований в Дітройті.

У цій публікації наведені також біографічні довідки учасників бою під Крутами, які опісля жили у інших країнах світу та в Україні. Про них теж буде розповідь у „Свободі“.

Коментарі закриті.