Розлога у часі історія часто поєднує дуже віддалені події, тому суспільне життя залишає нащадкам документальні свідчення про минуле. Інтернет-сторінка „Історична правда“ оприлюднила висліди пошуку дослідників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Віталій Скальський представив документи про трьох з розстріляних на станції Крути гімназистів та студентів. 19 березня 1918 року вони були поховані на Аскольдовій могилі.
Микола Божинський-Божко народився 23 жовтня 1895 року на Полтавщині у дворянській сім’ї Василя та Наталії, навчався у Лубенській гімназії, вступив до Університету св. Володимира. Павло Кольченко з села Баламутівки (тепер – село Заріччя, Житомирська область) народився у сім’ї селянина Івана Кольченка. Навчався у Четвертій київській гімназії. 1917 року перевівся до восьмої кляси новоствореної Другої київської української гімназії ім. Кирило-Методіївського братства. У протоколі засідання педагогічної ради цієї гімназії названі учні, які загинули під Крутами: Василь Гнаткевич, Євген Тернавський, Андрій Соколовський, Іван Сорокевич, Григорій Піпський, П. Кольченко, Микола Ганкевич.
Третій з названих Микола Ганкевич, 1900 року народження, син священика Георгія Ганкевича з села Вергуни біля Черкас. Навчався в Олександрівській (першій) київській гімназії. 1917 року перевівся до восьмої кляси новоствореної Другої київської української гімназії ім. Кирило-Методіївського братства.
Часопис „Літопис Червоної Калини. Журнал історії та побуту“, у березневому числі 1937 року помістив спомин д-ра Лонгина Горбачевського про М. Ганкевича. Більшовики розстріляли полонених студентів і гімназистів, але тіла страчених покинули напризволяще і їх поховали місцеві селяни. Вони й показали матері могилу гімназиста. Вона не могла впізнати сина, понівеченого катами, але інші гімназисти, які приїхали на перепоховання, впізнали його.
Багато учасників бою біля станції Крути уціліли. Історії тих, що вижили, розповів 30 січня на сторінці „Історична правда“ Юрій Юзич‚ історик‚ голова Крайової ревізійної комісії Пласту – Національної скавтської організації України‚ випускник історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. І знову для мене сталося відкриття. Я опрацьовую довідник про видатних українців, похованих на українському цвинтарі при церкві св. Андрія Первозваного у Савт-Бавнд-Бруку, Ню-Джерзі. Виявилося, що серед них були учасники того бою. Теодосій Дятелович (1896-1978) – хорунжий Армії УНР, був учасником бою під Крутами в складі студентської сотні. Потім служив настоятелем Української православної церкви св. Покрови в Денвері. Сергій Захвалинський, (1902-1977) – хорунжий Армії УНР, учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Потім – старшина Кінного полку ім. Максима Залізняка (1920-1921). Інженер, випускник Чеської політехніки (Прага, 1931), майор польського війська.
Учасницями бою були дві жінки. Олена Мельничук-Кобзинська (1898-після 1973) – сестра-жалібниця Армії УНР, виїхала в Галичину з шпиталем, з яким була в польському полоні у Коломиї. Інтернована до табору в Каліші та Щипйорні. У Чехії (1922) записалась на курси медичного факультету Карлового університету. Фахівець з внутрішніх хвороб, член Спілки українських лікарів Чехії. На цвинтарі св. Андрія упокоєний сотник медицини Армії УНР Іван Очеретко, дружина якого Клавдія як сестра-жалібниця Армії УНР була учасницею бою під Крутами.
Дослідник назвав також крутянців, які в бою уціліли й жили у інших містах США. Аверкій Гончаренко (1890-1980) – полковник Армії УНР, командував боєм під Крутами. Випускник Чугуївської військової школи, яку закінчив у 1912 році. У студентському курені під Крутами загинув його рідний брат Федір. Був старшиною Дивізії „Галичина“. Автор спогадів „Бій під Крутами“ (1938). Похований на українському цвинтарі свв. Петра і Павла в Пармі.
У США жили й інші учасники бою у складі студентської сотні. Це Петро Поржи-Олексієнко (1898-1988)‚ нагороджений Хрестом Петлюри та Воєнним Хрестом. Автор спогадів „Ржищів над Дніпром“ (1970). Похований в Денвері. Іван Карван (1893-1976) разом із двоюрідним братом Костем теж брали участь у бою в складі студентської сотні. Співробітник Міністерства преси та інформації УНР у Кам’янці-Подільському. Випускник Яґелонського університету (1926), адвокат. Похований у Філядельфії.
Леонід Буткевич (1900-1980) – поручник Армії УНР. Випускник Спільної юнацької школи. Воював в складі 1-ої Запорізькій дивізії. Жив і працював у Франції та США. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Воєнним Хрестом УНР.
З Першої Української військової школи ім. Богдана Хмельницького брали участь у бою під Крутами кілька вояків‚ які потім жили у США. Серед них Василь Дзюблик (1893-1987) – хорунжий Армії УНР. У складі Лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої. Похований в Клівленді. Степан Маґаляс (Архимандрит Святослав) – хорунжий армії УНР. У 1960-их роках – настоятель Української православної церкви св. Миколая в Маямі. Василь Уманець (?-1981) — учасник Всеукраїнського Православного Церковного Собору (Київ, 1921). Митрофорний протоєрей Української Православної Церкви в США, настоятель парафії св. Архистратига Михаїла в Балтиморі. Похований в Мінеаполісі.
Студентом Київського політехнічного інституту та юнаком 2-ої Української військової школи був Микола Кривопуск (1894-1970) – хорунжий Армії УНР‚ старшина Охорони Головного Отамана (1920-1921), випускник Спільної юнацької школи при 3-ій Залізній дивізії (1921). Похований у Філядельфії.
Микола Янов (1893-1977) – підполковник Армії УНР, закінчив Іркутське військове училище (1915), був штабс-капітаном ґренадерського полку. Сотник вільного козацтва Чернігівщини. Жив на еміґрації в Каліші, еміґрував до США (1950). Похований в Дітройті.
У цій публікації наведені також біографічні довідки учасників бою під Крутами, які опісля жили у інших країнах світу та в Україні. Про них теж буде розповідь у „Свободі“.