Basic HTML Version
найвищий щабель. Поряд з ними важливе місце посідала варна воїнів-кша-
тріїв. Третя варна - варна вайш'їв - складалась із землеробства і скотарів.
Пізніше, вже в Індії, де належність до варн стала спадковою, виникла чет
верта, безправна варна рабів, до якої входили підкорені аборигени - шудри
(слуги). З кожною з варн асоціювався певний колір: з брахманами - білий
(благість), з кшатріями - червоний (пристрасть), з вайш'ями - жовтий (по
єднання благости і пристрасти), а із шудрами - чорний (темнота).
Життя брахмана ділилось переважно на чотири періоди. Спочатку моло
дий брахман переймав знання від свого вчителя, потім одружувався, обза
водився господарством, виховував дітей. Після того він залишав мирське
життя і переходив на усамітнене життя в безлюдному місці. І нарешті брах
ман ставав бродячим аскетом, який відмовився від всякої власності і жив
на пожертвування. Аскетам приписувалась чудодійна сила, яка була здатна
двигати світом, обновляти світи і спасати їх від знищення.
Кожний брахман свято дотримувався правила: вчитися і славитися уче
ністю, поводитися належним чином, помагати іншим людям. Брахмани, ви
конуючи обрядові церемонії, тлумачачи прикмети і передчуття, передбача
ючи погоду, лікуючи хворих, опирались на віками накопичувані знання,
зберігали ці знання і передавали їх новим поколінням. Отже, серед усіх
верств оріїв-тріянів (троянів) тільки брахмани були людьми ученими чи,
по-іншому кажучи, укими, як ще й понині говорять гуцули. Це слово у ви
гляді складника збереглось в похідних: самоук, наука, неук, недоук.
Існує воно і в санскритській мові, у якій може приймати форму ваквач,
- що відбилось у назві держави Вактріяна (в літописі Ватр, яку заснували
вихідці з Уктріяни на північних схилах Гіндукуша, в басейні верхньої і се
редньої течії Амудар'ї (колишній Окс) і яка стала відомим вченим тільки
починаючи з походів Олександра Македонського, а її древня історія від
крилась їм лише в результаті археологічних пошуків. Древні греки нази
вали її також Бактріяною, Бактрією, оскільки буква „В" (вета, вона ж
віта) у різні періоди давньогрецької мови читалась то як „б", то як „в".
Таким чином нам вдалось встановити, що уктріяни - це укі, тобто уче
ні тріяни, як називались брахмани - найбільш освічена і впливова вер
ства троянського суспільства. З плином часу назва уктріяни, будучи
дуже престижною, поширилась на всі верстви тріянів і, пройшовши кіль
ка стадій, набула теперішньої форми - українці. Спочатку в назві уктрія
ни відбулось спрощення у групі приголосних (як, до речі, і в пізнішій на
зві скловени), тобто випав серединний звук „t", а після того, мабуть, не
без впливу слова країна голосні звуки „і" та „а" зазнали метатези (пере
станови), тим самим викликавши необхідність суфіксального оформлен
ня назви. У літописі під 1268 роком вже зустрічається назва україняни, в
якій формант множини -яни згодом був замінений більш продуктивним
формантом -ці, як і в етнонімах сіверяни - сіверці, волиняни - волинці.
Насамкінець нам залишилось конкретизувати, де проживали ті уктрія
ни, які називались островичами. Літописець повідомляє, що з ними сусі
дили інди, яким, на відміну від уктріянів, дається негативна характерис
тика. Як відомо, інди жили з самого початку на узбережжі Меотиди
86