Basic HTML Version
Іван Дзюба
УКРАЇНА І СВІТ
Україна і світ. Тема давня, як світ, і безліч разів обговорена.
Але щоразу вона набирає нового значення, як тільки -Україна
вертається до життя і самовизначається. І в своїй приналежності до
світу людства шукає опертя і стимулів.
Починаючи з достарокиївських часів,, наші предки не тільки
спілкувалися з багатьма ближчими й дальшими сусідами —
торгували, воювали, боронилися, нападали, вчилися і вчили, — ай
осмислювали ці стосунки. На рівні побутової свідомости — в
стереотипах обра, половчина, грека, поганина, турка, татарина,
німця, волоха, ляха, москаля тощо. На рівні історіософському — в
літописних версіях світовлаштування та місця нашого народу серед
інших. На рівні поетичному — в космогонічних мітах, у билинах,
думах та історичних піснях, породжених потребою етносу в
самоусвідомленні серед інших етносів: у непростих стосунках з
ними. Пізніше відбувалася як диференціяція знань про світ і реакцій
на нього (в площинах політичної думки, культурних контактів,
духовних впливів, практичної діяльности), — так і інтерфація,
узагальнена інтерпретація теми:
Ми і світ,
що викристалізувалася
в окрему спеціяльну проблему. В певні історичні періоди (релігійна
боротьба XVI — XVII століть, Визвольний- рух середини XVII
століття, національний рух кінця XIX — початку XX століття, 20-ті
роки) ця проблема виходила на перший плян. У післявоєнні роки
інтерес до неї раз-у-раз спалахує з новою силою.
Неважко помітити просту закономірність: спілкування нашого
народу з іншими в різних сферах господарського і духовного життя
було інтенсивним у періоди повної або неповної державности і
занепадало при втраті державности. Тоді Україна із суб'єкта
міжнародних відносин перетворювалася в його об'єкт. Через це
було багато втрачено і для України і для світу.
В осмисленні теми „Україна і світ" нам, мабуть, треба бути
тверезими і самокритичними, враховувати сучасні критерії і навіть
прагматизм сучасного людства. Бо часто ми звертаємося до неї в
мелодраматичному настрої, ладні нарікати на весь світ за
23