Page 20 - ukr

Basic HTML Version

БУДЬМО ПРИЧЕТНІ!
То тільки так здається, що людина має лише одне життя.
Навіть річка живе двома берегами і хвилі її перемовляються то з
сонцем, то з місяцем. Навіть дерево живе водночас землею і небом
— корінням і листяною кроною. Навіть квіти всміхаються до нас
дивовижним розмаїттям кольорів. Навіть птахи знають, що земля
— кругла і що любий край на ній — не один.
Надто ж людина. Світ тому такий різноманітний, що невичерп­
на у своїй багатовимірності людина. Хто полічить береги, мимо
яких пропливає її душа? Хто зміряє глибину і височінь її почуттів і
думок? Хто може так легко вмістити в собі безмежжя, а при першій
спонуці серця чи розуму вихопити з цього безмежжя найменшу
зернину, котра в ту мить за вартістю здатна переважити цілий
всесвіт?
Прийшовши на землю, таку неосяжну і невідому, людина
перетворила її у свій дім і зробила в ньому вікна на всі чотири
сторони світу. Вони все ширше відчиняються, наближаючи до
наших очей те, що ще вчора перебувало за обрієм.
Коли Христофор Колюмб 500 літ тому вирушав у пошуки Індії,
хто про це знав? Хіба королева Ізабелла, декілька придворних та
найближча челядь у родинах сміливців-моряків. Нині про Колюм-
ба докладно розповість як американський школярик, так і
український, нігерійський чи японський.
Чи вже все відкрито, все збагнуто? „Гей, нові Колюмби й
Маґеллани, напнемо вітрила наших мрій!" — писав незабутній
Василь Симоненко. Тільки живемо ми в разюче іншому часі. Якби
сьогодні хтось відкрив якусь „нову Індію", про це людство
довідалося б тієї ж миті. Технічні можливості інформатики такі
високі,а потреба в інформації така невситима, що цілком природно
виник жарт: сучасний репортер може і мусить приспіти на місце
пожежі за десять хвилин до її початку.
Не дай, Боже, щоб десь щось горіло, одначе так уже ведеться в
людському світі, що все суще ходить парами: радість із журбою,
праведність з ницістю, надія з відчаєм, життя зі смертю. І кожен із
нас пильно вдивляється в цей жаский танок протилежностей, кожен
відчуває себе в його внутрішньому колі й тому щомиті переймаєть­
ся балянсом сил і прагне, щоб перемагало все краще.
20