Basic HTML Version
Остап ТАРНАВСЬКИЙ
ПИСЬМЕННИКИ ГАЛИЧИНИ ТАМ І ТУТ
(В краю і в закордонні)
Чи є підстави говорити про письменників Галичини? Без
сумніву є. Теж і з умовах совєтського режиму таке визначення
узаконилось — згадаймо письменницьку організацію „Західна
Україна" із журналом тієї ж назви, чи видані книжкові збірки
„Поети західньої України", чи „Письменники західньої України"в
яких творчість письменників з Галичини насвітлена як окремий
предмет. За те може постояти й історія, бо існувало Галицьке
князівство, чи радше — Галицьке королівство, ба постало поняття
„Галицький П'ємонт" за зразком італійського П'ємонту, звідки
вийшов незалежницький і соборницький рух в Італії.
Микола Шлемкевич схарактеризував психологічну категорію
галичанства, шукаючи його в душевно-расових відмінах українства
цієї української території, і підкреслив головно іраціональний,
стихійний характер Сходу України та раціональний, реалістичний
Заходу, подаючи як зразок приклад двох гетьманів Хмельницького
і Сагайдачного.
Література виявляє відмінності західньо-українського населен
ня, що від ранніх історичних часів тяжить до Заходу Европи і
політично і культурно, і за панування наших князів-королів і під
займанщиною. Та ось що говорить авторитет у літературі. Дмитро
Чижевський у своїй „Історії української літератури" (Ню Иорк,
УВАН, 1956) насвітлює ренесанс в Україні саме на літературних
зразках Галичини і на перше місце висуває галичанина Івана
Вишенського. Наш визначний літературознавець дуже похвально
пише про цього культурного діяча доби ренесансу й реформації,
підкреслюючи, що „Іван Вишенський (1550—162?) відрізняється від
усіх своїх сучасників, як небо від землі". „Відрізняється головно
тим, — пише далі Чижевський, — що він є письменником з Божої
ласки. Це Іван Вишенський — один із найвидатніших українських
письменників усіх часів і одинокий із письменників тих часів, що
його не забуто". Той же Чижевський, якого не можна підозрівати в
якомусь галичанському патріотизмі (походив із надчорноморської
156