Basic HTML Version
Олена ФЕДАК
ПОДОРОЖ ДО РОСІЇ І НА УКРАЇНУ
(Спогад із 1912 року)
Як нагороду за матуру, — ніхто не сумнівався, що я цей іспит
успішно перейду, — я дістала дуже інтересну подорож до царської
тоді Росії і на Україну. Ініціятором подорожі був вуйко Евген
Олесницький, що хотів скористати зі запрошення на Міжнародний
конгрес „Охорони перед вогнем" у Петербурзі, щоб поїхати на
Україну і зустрітися з нашими земляками.
Запрошення прийшло до нашого асекураційного товариства
„Дністер" у Львові, якого мій батько був директором, а вуйко —
членом Надзірної ради. Тому, що ніодне із австрійських асекурацій-
них товариств не вибиралося на той конгрес, Евген Олесницький,
тоді посол до Австрійського парляменту — дістав повновласть
Міністерства закордонних справ для „Дністра". Яка іронія долі:
Австро-Угорщину репрезентували на тому конгресі три українці!
Як делегати їхали Евген і Ярослав Олесницькі і мій батько Степан
Федак. В товаристві вуйків їхали обидві тети, а я — з татом.
Ми виїхали чергового дня по моїй матурі, цебто 29-го травня
1912 року. Велика новість і навіть сенсація були для нас пашпорти,
що обов'язували тільки на в'їзд до Росії. В цілій Европі їздилося
без ніяких документів, не було ніяких границь-кордонів, ні митних
ревізій. Це ж була „золота епоха" Европи перед Першою світовою
війною.
Перший етап нашої поїздки — Варшава. Вуйко Евген хотів ще
раз почути славного нашого співака Олександра Мишуґу, а мій
батько хотів з ним стрінутися як зі своїм другом з молодих літ,
коли обидва були учнями в дяківські бурсі „Ставропігії". Ми мали
щастя, що саме тоді Мишуґа співав у своїй пописовій ролі в опері
Монюшки „Галька". Під час перерви ми відвідали його в гардеробі,
а потім були разом на вечері. Мишуґа дуже радів і дорожив цією
зустріччю.
В Петербурзі вуйко Евген уклав програму нашого перебування.
Панове з панями мають „показатися" на двох-трьох засіданнях на
122