Basic HTML Version
Микола РУДЕНКО
ПАДІННЯ ІДОЛА
Усе ще не вірю, що під моїми ногами, під колесами автобусів і
авт, у яких мені доводиться їхати, справді українська земля. А проте
широкі левади в оточенні лісів, особливо незабутні тополі, з якими я
не бачився чотирнадцять років, поволі переконують мене, що я таки
справді на Батьківщині. Добридень тобі, Україно!..
Львів зустрів нас несподіванкою: площа перед оперним
театром зацвіла блакитно-жовтими і червоними знаменами. Ті й ті
не змішуються — вони просуваються окремими потоками,
групуються довкола пам'ятника Ленінові, визначаючи протилежні
політичні партії. І саме тут починаєш розуміти значення символіки:
вона дозволяє з одного погляду збагнути історичну драму, що
неждано постала перед нашими очима.
Демонстранти з червоними знаменами вийшли на площу, аби
захистити пам'ятник Ленінові. Демонстранти з блакитно-жовтими
прапорами вимагають його негайного знесення. Покищо промов
ляють лише прапори. Люди виглядають однаково — і якби не ці
прапори, то це був би безликий натовп, без жодних драматичних
колізій. А так ледве наш автобус наблизився до площі, як усе одразу
стає зрозумілим.
Потік блакитно-жовтих знамен виявився незмірно могутнішим
— групка людей з червоними прапорами скупчилася довкола
п'єдесталю, мов захлюпана кров'ю купа старого березневого снігу,
яку заливає осяяна сонцем весняна повінь. їх якось навіть жалко —
людей, котрі ще вчора так упевнено крокували по вкраїнській землі.
Крокували як єдині господарі, чия влада здавалася вічною,
непохитною. А тут з разючою наочністю проступає їхня історична
приреченість.
Ми їдемо далі. Ми — це поети української діяспори, що
злетілися з різних країн на Міжнародний фестиваль української
поезії „Золотий гомін". Всі ми чули про боротьбу, яка точиться нині
на українській землі. Але чути — це одне, бачити на власні очі —
зовсім інше. В очах рябіє від знамен, що вступили в безкровну
17