Basic HTML Version
Д-р Олег СНИЛИК
ПЕРЕД СОРОКА П'ЯТИ РОКАМИ
(До 45-річчя створення Української Студентської Громади в
Ерлянґені)
Ще з пожарищ розбитих міст Німеччини стелились дими і на
звалищах і руїнах панували жах і нужда щойно закінченої П-ої
світової війни, як вже метушня пішла по чужонаціональних
скупченнях та почались спроби організувати нове життя в обличчі
нових завдань, нової дійсности.
Швидко творилися „діпівські" табори, на щоглах замайоріли
різнонаціональні прапори.
Українська середньошкільна та високошкільна молодь була
однією з перших, що спрагнена студій почала творити повоєнне,
нове організоване студентське життя. Виринав новий світ, світ волі,
прагнень і нових перспектив.
Головні університетські осередки, такі як Мюнхен, Гайдель-
берґ, Інсбрук, Марбурґ, Тюбінґен, Карльсруе, Бонн і інші,стояли в
руїнах. Університет в Ерлянґені став місцем скупчення нашого
студентства, яке через воєнні дії перервало свої студії або взагалі
було позбавлене можливости студіювати. Ерлянґен, у північній
Баварії недалеко Нюрнбергу, є славний своїм кількасотрічним
університетом імени принца Фрідріха- Александра. Місто й
університет чудом спаслися від нещадних бомб альянтів можливо
тому, що не мали жодного мілітарного значення, концентруючи
тільки шпиталі, клініки і лазарети.
Ерлянґен, місцевість розташована на рівнині з приблизно 50-
тисячним населенням, не різниться багато від інших південнобавар-
ських містечок. Його гордість — це Фрідріхівсько-Александрівсь-
кий університет з розлогими будівлями всіх факультетів, гарним
парком і багатою бібліотекою. Населення ввічливе, прив'язане до
своєї славної наукової інституції, яка у великій мірі є теж головною
основою матеріяльних доходів мешканців міста.
Літом 1945 року зібралася в Ерлянґені мала група наших
133