Basic HTML Version
8. М. Зеров, цит. у А. Власенко-Бойцун. „Історично-національні мотиви в твор
чості Лесі Українки". „Свобода", ч. 66, 8 квітня 1981, ст. 2.
9. Лист до М. Драгоманова з Відня, 5 березня 1891. Цит. в О. Косач-Кривинюк,
там же, ст. 138.
10. М. Зеров. До джерел . 1943, ст. 183.
11. О. Ганський (О. Новицький). „Українська квітка на американській землі". Ка
лендар УНС на
рік 1962, ст. 109.
Леся УКРАЇНКА
ГРАФ
ФОН-АЙНЗІДЕЛЬ
(уривок)
...Скажіть мені, предки велебні,
Хто дав мені панства непрошений дар?
І як мені скинуть сей прикрий тягар,
Сі пута, для духа ганебні?
Мальовані очі, мов справді живі,
Йому відмовляють: „Ми всі вартові
Твого предковічного права,
Ми лицарі всі без догани й страху.
Ми в серці ховали не марну пиху,
А цноти, що зрощує слава.
„Глянь, всі ми
—
закуті в залізо борці,
Або посивілі в науках ченці,
Ми світочі свого народу.
За нами спокійно жили орачі,
Бо ми боронили і вдень і вночі
Плоху гречкосійську породу.
„Лицарські повинності
—
гірше ярма,
Ти скинуть їх прагнеш тепер? та дарма!
У кров переходить лицарство!
Поглянь у свічадо,
—
чий погляд зорить
З очей твоїх чорних та гострих в сю мить?
Чи є ж проти спадку лікарство?
„Якби
ти той спадок в собі поборов,
—
На тебе повстане вся предківська кров
І буде змагатись запекло.
З твоїх пориваннів не буде пуття:
Хто так на розпутті прожив все життя,
Не піде ні в рай, ані в пекло"...
110