Basic HTML Version
ПЕЧЕРНИЙ ВЕДМІДЬ НА ЗАКАРПАТТІ
Написав Ілля Колюшів
За два кілометри від північної око
лиці закарпатського села Мала Уголь-
ка (Тячівщина)
височить скеля
„Вів". Майже біля самісінької її шап
ки, складеної з вапнякових брил, по
рослих подекуди лишайниками, - вхід
до печери „Перлинної". Саме вона і
була кінцевою метою сходження на
скелю, здійсненого не так давно зоо
логами Ужгородського Державного
Університету.
Нелегкий шлях довелося подола
ти тим учасникам експедиції. Дедалі
стрімкіший нахил скелі, ковзкий шар
букового листя під ногами, каміння,
що зрадливо вислизало з-під ніг і па
дало униз, — через усе це довелося
пройти, перш ніж, підтягнувшись по
майже прямовисній стіні, ми опини
лися на невеличкому горизонтально
му майданчику перед входом у пе
черу.
А в печері на нас чекала справді
рідкісна знахідка. Пройшовши пер
ший десяток метрів, ми помітили, що
з вапнякової, вкритої кальцитовими
натеками стіни, біля самої її основи,
стирчить половина стегнової кістки
якоїсь дуже великої тварини. Але
якої? Припущення виникло одразу,
але його треба було перевірити От
же, потрібні дальші пошуки. Ми по
чали розкопки. Тверда кальцитова
поверхня погано піддавалася інстру
ментам.
Низька стеля утруднювала роботу.
Копати доводилося стоячи, а біля сті
ни — лежачи.
Шар за шаром підіймається глина
і перемішане з нею каміння. Все це
ретельно переглядається. Ось одна
кістка, друга, т р е т я . . . Коли вийняли
чотири кубометри ґрунту, назбира
лось уже близько 700 кісток та їх у-
ламків. Залягали вони в ґрунті без
ладно. Адже протягом епох, які вони
тут пролежали, відбулося так багато
змін (в тому числі геологічних), що
кістки давно вже перемістилися на
нові місця, і за умовами їх залягання
абсолютно неможливо було відновити
картину загибелі тварин та її при
чини.
Через деякий час добуті матеріяли
переслали у Київ, до Інституту зоо
логи АНУССР. Тут спеціялісти зро
били висновок, який підтвердив по
чаткове припущення: кістки нале
жать печерному ведмедеві — одному
з найбільших представників тварин
ного світу минулого. В лабораторії
академіка І. Г. Підоплічка методом
пропалювання визначено час загибе
лі тварин — приблизно 35 — 40 тисяч
років тому. В обслідуваному заляган
ні виявлено рештки щонайменше шес
ти різновікових тварин. Одна з них —
особливо велика.
Довжина клика
кожної щелепи — ї ї , 6 сантиметра, а
довжина нижніх корінних зубів — 9,6
сантиметра, тим часом як у найбіль
ших сучасних ведмедів вона не дося
гає і 8 сантиметрів.
По цих рештках давно вимерлих
тварин ми можемо досить точно уяви
ти собі їх розміри, зовнішній вигляд і
навіть спосіб життя. Судячи з усього
печерні ведмеді були на одну третину
більші за своїх сучасних родичів Пе
редня половина їх тіла — вища, ніж
задня. Лоб крутий. Споживали вони в
основному рослинну їжу (про це свід
чить будова зубів, знайдених під час
розкопок).
Основним захистом для цих миро
любних велетнів були печери з дже
релами чистої води. Тут і народжува
лися їхні ведмедята (звичайно 1-2)
Печерні ведмеді були сучасниками не
андертальської людини і основним
об'єктом її полювання. Недарма не
андертальців іноді називають ,,ми -
сливцями на печерного ведмедя".
Наша знахідка — перший слід пе
черного ведмедя на Закарпатті. Мож
ливо, десь неподалік і сліди неандер
тальської людини? Що ж, дальші
розкопки покажуть.
216