Basic HTML Version
бами. Нова іміграція включилась в
ряди УНСоюзу і нашого громадського
та культурного життя.
У коротких спогадах годі подати
огляд усієї великої господарської пра
ці УНСоюзу, але числа, цілі колони
звітів конвенційних та різних зборів
промовляють сильніше від слів.
Нам залишається лише ще раз
згадати про ідейну працю піонерів,
їх ініціятиву та ентузіязм, з якими
вони клали підвалини під наш Укра
їнський Народний Союз. Нехай ця
згадка в ювілейному році УНСоюзу
буде для наших піонерів найвищою,
народною подякою.
З ПІОНЕРСЬКИХ ЧАСІВ YHC
. . . „Понісся новий клич: Браття
русини! Не спім, але берімся до робо
ти. Наші невиплачені церкви то ще
не кінець роботи, а лишень незви
чайний початок. Лучімся до купи, ор
ганізуймось, закладаймо школи та
просвіщаймось. Памятаймо, що ми
хоч робітники, то робітники на землі
Свободи, а заразом ми сини понево
леного та гнобленого народу, котрим
не вільно і хвилі часу стратити мар
но.
„Отой новий клич рознісся майже
по всіх закутках землі Вашингтона,
куди порозходилися наші люди, і
вніс дрібку нового життя. Народ зво
рушився, зачав пізнавати, що він є
та до чого йому треба йти.
„Аж старі грішники здригнулись.
Вони ж бачать, що свідомість народ
на і станова робучого люду на осно
ві науки Христа підриває ґрунт під
їх ногами і не дасть спочивати твер-
доруським сном. І рознісся регіт по
Американській Русі, наче серед спо
кійної ночі сільських собак, яких
збудив хід подорожнього. Вони кри
чали і ще не перестали: „Ади на них!
бач: радикали, соціялісти, бельзебу-
би й анархісти. Розпни їх, народе!"
„Але народ не розпняв. І чому ти,
народе, не послухав песіх голосів і не
розпняв тих „бельзебубів, анархістів"
і т. д. Бо пам'ятаєш, що ріжні лицемі
ри та фарисеї Христа также звали
бельзебубом, безбожником".
„Свідомість народна, яка завдяки
праці кількох трудячих одиниць за
чала займатись між нашим робучим
людом, викликала рух. Але сей рух,
то ще не борба, лиш вказівки, що
борба конечна і мусить відбутися з
ріжними ворогами нашого народу.
Але сей рух вже стільки зробив, що
примусив многих, котрі грали ролю
учителів і опікунів нашого народу в
Америці — оказати свою краску.
„А босів таких маємо — хвала Бо
гу — більше, як треба. На вічну па
м'ятку зазначу пару. Перший — се
той, що грає ролю апостольського ві-
карого та мадярського віце-конзуля
і мусить втрутити свій ніс всюди. Се
той сам, котрий під час великого пен-
силвенійського страйку вуглекопів на
ших людей в церкві намовляв стати
„скебами", а своїх собратів — котрі
остерігали перед тим людей — назвав
за се бельзебубами. Другий — се
славна дохтореька парсуна, що дійс
но відіграє ролю Єпископа. Інших
полишаю на боці.
„Всі ті г рупи . . . в пречудееній
спілці прекрасно загавкали на тих,
головно „молодих попиків" (як їх
звуть), котрі неуетрапшмо виступа
ють в обороні робучого нашого люду.
„Але тебе, руський хлопе і робіт
нику, най не милять голоси тої со
бачої банди. Я не змушую тебе ані
їх, ані нас слухати. Ти тримай все
у
сторону, по котрій стороні правда. Не
дай заманитись в ярмо хвилевими ко
ристями та склянкою пива! Памя-
тай, що всяка правда з початку гір
ка і неприємна, але побідити мусить,
як побідив Христос і правда Його".
(Календар „Руського Народного
Союзу" з 1902 p., ст. 139)
*8