Basic HTML Version
Богдан
ВІСТОВИЙ
22 СІЧНЯ 1918
Під небом в іскрах встав залізний
День,
І Сварог на степи мегем промінно кинув —
Гей!. . Розкотились громом строфи кантилен,
І крикнула Земля: Од нині — Самостійна!..
І закригав у прапорах Майдан,
І заревли всі дзаонгі в київській Софії —
На грифі в бронзі знов ожив Богдан
І ожили, сповнилися Народу мрії!
І поєдналися степи, й поля,
И моря, і ріки, н гори в золотій мережі —
/ знову, як колись, Дажбогова
Земля
Свої мегоми гридпів закреслила межі.
Із золотом з'єдналася блакить
Під гуд гармат у переможному хоралі —
/ рушили бриґади і полки,
На ясну путь Трояню в хрусталевій
далі.
Гримлять пісні в степах під крок твердий,
Хвала рокоге в полі харалужним
громом,
І ллється морем радість із грудей,
І в сонці тризуби горять, мегі, шоломи!
І серед моря люпу став вігцун,
Старий, сивоволосий Літописець слави,
І на мегі слова до віщих струн,
Мов той ґраніт, поклав під світлий храм держави.
Залізний День піднявся на мегах
І гордо звів голо своє грізне до гину —
Двигнулись кметі знов на давній шлях —
Благословенна ж будь нам, паша
Україно!..
Благословенна
будь, Земле свята,
Насигена кістками, кров'ю і піснями —
Твій День горить промінням на хрестах
І на мегах Борців безсмертними вогнями!