Basic HTML Version
УКРАШСЬКІ ЗБРОЙНІ СИЛИ
В РОЦІ 1920
Написав
ген. Петро Самутін
Щ»ік Божий 1968. Це рік найбільшої
святости, радости і щастя для тих,
що брали активну участь в розбудові
наших збройних сил у їх відродженні
по сотках років неволі. В міжчасі ві
дійшли в кращий світ наші зверхни-
ки, впали на полі бою їхні підлеглі,
наші побратими зброї. Доживають
свого віку ті, що перші взялися за
зброю в 1917-му році, відходять вже
й ті, що пішли нашими слідами і про
довжували боротьбу. На протязі 50-ох
років не було дня, ані хвилини, щоб
не клалися жертви на вівтар Укра
їни.
Коли доля присудить і Всевишній
Творець допоможе, зберуться старі во
яки в день надзвичайного свята, і хо
четься вірити, що зберуться так, як
50 років тому збирались на полі бою
— ставали плече-в-плече і не питали,
з яких земель хто походить, в якого
Бога вірить, до якої партії належить.
Зберуться ліві і праві. Республиканці,
гетьманці, діти різних областей і чле
ни всіх партій. На ім'я їм: Українці!
Зберуться всі, як одна велика родина
вояків, як непорушна скеля, перед
якою стоїть одна єдина велика мета:
Українська Дернсава!
Зберемося всі, щоб віддати у глибо
кій покорі поклін українському Неві
домому Воякові, який склав найбіль
шу жертву на вівтарі України, відда
мо доземний поклін і тіням наших
зверхників, що відійшли в кращий
світ, залишивши нам глибоку ідею і
віру в те, що розпочате ними буде за
вершене. Звеличаємо і тих старих во
яків, що ще живуть серед нас і своїми
постатями пригадують нам оті минулі
часи.
Йдучи назустріч побажанням по -
братимів зброї, що звертаються до
мене з просьбою написати про стан
наших Збройних Сил в останньому
періоді збройної боротьби, в році 1920-
му, я беру на себе цей труд і з вели
кою приємністю його виконую.
Звернімось до першоджерел і істо
ричних документів. „Праці Українсь
кого Наукового Інституту - Том XV -