Basic HTML Version
£ и н читав програму Академії, що
нею мали відзначити 50-ліття Вели
кої Української Революції,
лася в 1917 році в Україні і яка так
захопила була український нарід, що
він зірвався тоді до завзятої боротьби
проти російського білого, а пізніше
і проти червоного наїздників. Ця бо
ротьба не закінчилася й досі, хоч ми
нає вже 50 років з того часу. Бій за
українську волю не закінчиться, поки
Україна не стане самостійною, ні від
кого незалежною державою — так
писалося в повідомленні про Акаде
мію, що його читав син колишнього
Українського Січового Стрільця, „ста
рої войни", який в 1914 р. пішов
„визволяти Україну з московських
кайдан".
СИН: Батьку! Скажіть мені, будь
ласка, коли в дійсності зачалися ук
раїнські визвольні змагання, в 1917
чи аж в 1918 році.
БАТЬКО: Чому питаєшся? Чи не
знаєш з кожної історії, що українсь
кий нарід в російській тюрмі народів
почав самотужки будувати своє само
стійне життя, як тільки
повалено
царський деспотизм. А УССтрільці
почали збройну боротьбу в 1914
році.
СИН: Я це знаю, але ось якийсь
Богдан Іквел написав в одному на
шому щоденнику, що, мовляв, він „не
проти святкувань Визвольних Зма
гань, але принайменше не в цьому
1967 році, а в наступному 1968, щоб
москаль не вказував на нас пальцем,
мовляв: дивіться, й ті прокляті націо
налісти обходять Жовтневу револю
цію! Як святкувати, то вже в січні
1968 року".
БАТЬКО: Сам бачиш, що оцей
якийсь пан „Іквич" не радо взагалі
відзначав би 50-річчя нашої новітньої
боротьби за в о лю . . . А його страх,
що скажуть москалі, таки смішний,
і аж дивно, що Редакція пустила та
ку мудрість у світ. Та жарти на бік!
Нехай би той пан взяв собі річник
української газети з 1917-го року
і там побачив би, чому ми в 1967-му
році відзначаємо 50-річчя Українсь
кої Великої Революції.
Ми цього не мусимо робити, бо ми
переживали ті славні хвилини нашої
історії. Та недовіркам
наведемо зі
„Свободи" з 22-го травня 1917-го ро
ку повідомлення, як
відбувалася
українська маніфестація в Києві 2-го
квітня того ж року:
„Вчора відбулася тут українська
маніфестація. Безконечні ряди жов
нірів, студентів, селян і робітників
дефілювали при звуках українських
гимнів, маршів і „марселези" з укра
їнськими прапорами попри городську
думу (ратушу). Багато
учасників
маніфестації було одітих в народні
строї. На переміну з музикою співано
українські пісні.