Basic HTML Version
Л£риїхав я до Києва десь у травні, чи
червні 1917 року, в два-три місяці
після вибуху петроградської револю
ції, як „інженер", австрійський воєн
ний полонений, що в російському по
лоні у Троіцкосавську на границі Зов
нішньої Монголії, потім у Березов-
ці, Забайкальської ,области, зголосив
ся добровільно до праці в „Демієв-
ському снарядному заводі", — відомій
фабриці амуніції на передмісті Києва.
Як я ті папери добув, як революція
відбилась на таборовому житті та як
я їхав здовж Сибіру в окремому пе
реділі, як „важний політїческій арес-
тованний" (маґнетна сила 5-ти руб
лів для кондуктора і гіпнотизуюча си
ла тих слів для публіки на Сибірі на
віть ще у три місяці після революції!),
та що зауважував бодай з вікон ва-
гону
>
перерізуючи всю східню й цен
тральну Росію, — це може й цікаві
подробиці, але не приналежні до цієї
теми. Досить, що у дєміївській фабри
ці амуніції передав мене „за розпис
кою" "конвоїр" (смиренний духом ка-
Цапушка з Семіпалатинської области,
який по всіх стаціях бігав за чаєм і
харчами, просив мене вписувати, як
найдовшу маршруту, а вибирати най-
коротшу дорогу й найшвидші потяги,
і просто з Києва поїхав до хати на
самовільну відпустку, з якої напевне
до війська вже не вернувся) -— після
чого і моя „інженерська" кар'єра скін
чилася. Старий пруський „вафенрок",
отриманий зі шведського Червоного
Хреста з Тієн-Тсіну, я проміняв на
цивільне вбрання від старшого брата,
що у Києві був уже два роки, а від
Галицько - Буковинського Комітету
при Центральній Раді дістав посвідку,
Цей спомин появився в Календарі-Альманаху „Червоної Калини"
у Львові на 1938 рік, отже ЗО років тому. Передаємо його
з
невелич
кими змінами, що їх перевів Автор. — Р е д а к ц і я .