Basic HTML Version
Євген
МАЛАНЮК
В О Я К И
Хай нерухомо ми стоїм,
Чекаючи страшного знаку.
Так сотня, крізь гарматній дим,
Готується зустріть атаку,
Просвердлююги
зором даль
І нашорошуючи
вухо,
Аж заговорить дика сталь
І завирує
завірюха.
Пам'яті Василя Тютюника
Уста затиснуті — горять,
Заціплені — скрегочуть зуби,
Та в пурпуровім гасі згуби
Рука не змугиться карать!
Набряклий м'язень не тремтить:
Так в кулеметі
пружно-звинна,
Чекає на останню мить
Замком затиснена пружина.