Basic HTML Version
ЯКА КРАСА: ВІДРОДЖЕННЯ КРАЇНИ. . .
Написав О. Олесь
Яка краса: відродження країни !
Ще рік, ще день тут нісся плаг рабів,
Мовгали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий no-мертвому гудів.
Коли звідкільсь взялася міць шалена,
Як буря все живе схопила, пройняла,
І ось, дивись
— в
руках замаяли знамена
І гимн звитяг співа невільна сторона.
Так спить орел — і враз, розкривши ozi,
Побагить світ, красу і простір голубий,
І легко з скель спурхне і в небі заклекоге
Про вільний лет орлів, про ранок золотий.
Так море іноді всю ніг дрімає
І нагло хвилями, як крилами, заб'є,
І дивним жемгугом і барвами заграє,
I ozi всесвіту до себе прикує.
Летить воно, хвилюється і ллється,
В обіймах соняшниоо і сяє, і тремтить,
І щастям есе життя йому в той мент здається,
І все в путі йому і годить і щастить.
І де взялись ті хвилі сніжнобілі,
Хто дивно так навгив їх грати і шуміть?
З яких країн гайки ті прилетіли,
Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть? ...
Чайки, гайки! Тоді не треба плагу,
Коли іде борня за волю, за життя,
Коли на хмарах я вже дивний відблиск
багу,
І сонця жданого блискуге вороття.