Basic HTML Version
ЛІТОПИС
НА
СТІПАХ
КИЇВСЬКОЇ
СОФІЇ
Написав Сергій Висоцький
Славетний французький письмен-
ник Віктор Гюґо, відвідавши якось
собор Паризької Богоматері, помітив
на одній з його стін видряпане у дав-
нину слово „Апагкн", що в перек-
ладі з грецької означає „фатум", „до-
ля". За словами письменника, цей ко-
ротенький напис і спонукав його ство-
рити всеовітньовідомий роман „Собор
Паризької Богоматері.
Старовинні написи, один з яких так
вразив Віктора Гюґо, добре відомі ар-
хеологам. У науці вони називаються
граффіті. їх можна побачити на сті-
нах давніх будівель, на різних архі-
тектурних деталях, посудинах, череп-
ках та інших предметах, що їх знахо-
дять під час археологічних розколин.
Особливо добре відомі граффіті, знай-
дені при розкопах античних міст
Греції, Італії, Франції, а в нашій
країні — міст Північного Причорно-
мор'я — Ольвії, Херсонесу та інших.
Останнім часом багато граффіті,
написаних староукраїнською, старо-
слов'янською і грецькою мовами, ви-
явили в іншому, не менш відомому,
ніж собор Паризької Богоматері, па-
м'ятнику архітектури — Софійському
соборі у Києві, спорудженому 1037
року за наказом князя Ярослава
Мудрого.
Софійський собор славиться свої-
ми мозаїками, фресками і своєрідною
архітектурою, що справила великий
вплив на розвиток староукраїнського
будівництва пізніших часів. Проте
мало хто знає, що стіни цієї чудової
споруди — своєрідні сторінки
ЛІТОПИ-
су, на яких відвідувачі впродовж ба-
гатьох віків, починаючи із XI століт-
тя, занотовували відомості про події,
що хвилювали народні маси, викар-
бовували свої імена, малювали різні
знаки, рисунки. Дуже довго давні на-
писи були приховані під нашаруван-
нями пізнішого антихудожнього жи-
вопиеу, що з'явились у часи так зва-
них „поновлень" собору. Чимало по-
працювали мистці - реставратори,
щоб давні фрески XI століття знову
побачили світ. Разом з фрескою з-під
олійних фарб відкрився дав н і й
тиньк, на якому були різноманіт-
ні граффіті. Серед написів, відкри-
тих у Софійському соборі, найбіль-
ший інтерес являють ті з них, в яких
згадуються події й особи, відомі з
літописів. Такі написи подекуди до-
повнюють, уточнюють суперечні фак-
ти, що потрапили до літопису під час
численних пізніших переписувань.
Так, у центральній частині собору
відкрито запис про смерть Ярослава
Мудрого. У ньому зазначається: „В
(літо) 6562 місяца февраля 20-го ус-
піниє царя нашего..." Якщо перевес-
ти вказаний рік на сучасне літочис-
лення, це відповідатиме 1054 рокові.
Літописи так само вказують, що Яро-
слав Мудрий помер 1054 року, проте
день його смерти у різних списках
літопису визначається по-різному. Од-
ні з них повідомляють, що Ярослав
помер 20 лютого і додають: „в субо-
ту", забуваючи, що субота припадала
тоді на 19 лютого. Інші вже зовсім
неправильно зазначають, що це ста-
лося у так званий „Федорів день" —
17 лютого і т. д.
Отже, справжня дата смерти Яро-
слава Мудрого лишалася ненез'ясо-
ваною, не зважаючи на те, що її не
раз намагалися уточнити історики.
Дехто навіть твердив, що даних для
визначення цієї дати недостатньо. До-
поміг несподівано відкритий настін-
ний напис. Він дав точне літописне