Basic HTML Version
своїх не мали досить, але виникли
утруднення формального характеру.
Ст. Левинський пропонував І. Пас-
лавському написати такі спогади й
обіцяв видати їх, але УСС не спро-
моглися на це, хоч в той час в 1938
році робилися заходи про видання
журналу „ В а т р а " у видавництві
„Манджурського Вістника".
Одною з перешкод для зібрання
м а т е р і я л і в та спису спо-
гадів з часу самої революції та в
1920 роках, до 1932 p., було певне
негативне ставлення всіх українців
на Далекому Сході, які боялися, що
такі матеріали дістануться до черво-
них рук, що тоді вели далеку запля-
новану послідовну працю над розло-
женням еміграційного життя, зокре-
ма в Манджурії, де вони дістали від
китайців контролю Східньо-китайсь-
кої залізниці, т. зв. КВЖД, в 1924
році. На Україні в 1924 році появи-
лась книжка М. Новицького „Укра-
їнський Рух на Далекому Сході", але
вона ніколи не була у продажу
в
Манджурії; відгуком на неї були
статті Герилюка в „Новая жизнь",
совєтському часописі в Шангаї в часі
війни, 1940 - 49 p.p. Герилюк кол. по-
лонений з австрійської армії, працю-
вав до 1935 - 36 р. у японців в Дай-
рені, а опісля опинився в Шангаї в
радянських видавництвах. В тих стат-
тях багато наклепів на ввесь україн-
ський рух Зеленого Клину, зокрема
на Ю. Мову та Ф. Стешка та ін.
Один з найкращих нарисів про по-
дії революції на Далекому Сході був
надрукований в календарі „Нова Ук-
раїна" на 1921 р. у Владивостоці, ви-
дання Українського Далеко-Східньо-
го Секретаріату.
Все ще не використано як слід ук-
раїнську пресу в Америці та Канаді,
зокрема „Свободу" та „Народну Во-
лю", „Український Голос" й „Кана-
дійський Фармер", які містили статті
та телеграми не тільки з України
але також з Далекого Сходу.
ЧОРНЕ МОРЕ І НОГО НАЗВА
ЧОРНЕ МОРЕ. Розташоване між
Европою та Азією, Чорне море —
міжконтинентальне; в межах СССР
воно омиває береги України, РСФСР,
Грузії, а також Румунії, Болгарії і
Туреччини. Найбільша глибина його
— 2 245 метрів, ширина — 611 кіло-
метрів. Площа — 413 488 квадратних
кілометрів.
З найдавніших часів Чорне море
було відоме мореплавцям різних кра-
їн і народів. Стародавні греки назива-
ли його „Понт Аксінський", що озна-
чало „Негостинне море". Порівняно з
Еґейським воно було холодним, бур-
хливим, небезпечним для тодішніх
мореплавців. З розширенням торго-
вельних відносин з народами північ-
ного Причорномор'я, а також у зв'яз-
ку з колонізацією родючих місцевос-
тей у греків змінилося й уявлення
про це море. В VI столітті до н. е. во-
ни почали називати його „Понт Ев-
ксінський", що означало вже „Гос-
тинне море". В арабських джерелах
X — XI століть Чорне море називало-
ся Руським. Під такою назвою воно
зустрічається і в літописах 858 - 1 485
pp. У другій половині XV століття все
узбережжя Чорного моря захопили
турки, які контролювали його до ос-
танньої чверті XVIII століття.
Проти турецько-татарської агресії
на Україні мужньо боролися запорі-
'зькі козаки. На своїх човнах вони на-
падали на турецькі міста і фортеці.
Ось чому „Гостинне море" турки де-
далі частіше називали „зле чорне мо-
ре". З того часу іза морем збереглася
назва „Чорне" Утвердженню її, як га-
дають, сприяло й те, що в негоду мо-
ре виглядає темним, чорним.
На убережжі Чорного моря в ме-
жах Української ССР розташовані
порти — Одеса, Миколаїв, Севасто-
поль, Керч, Ялта.