Basic HTML Version
1917
на.
J J a великих просторах Сибіру та Да-
лекого Сходу, включаючи Ман-
джурію, перед початком революції
1917 року жило понад чотири мільйо-
ни українців, з яких головна маса бу-
ли переселенці. Крім того там були
українці-службовці імперської адмі-
ністрації, залізниць, та військові.
У пресі або в різних виданнях є чи-
мало розкиданих відомостей про їх
життя. Ніхто ще не склав бібліографії
цих матеріялів. Найкращим джерелом
таких відомостей є кілька далекосхід-
ніх часописів, серед яких „Харбин -
ский Вестник", орган управління Ки-
тайсько - Східньої залізниці в Ман-
джурії, має виняткове значення.
Це було тому, що серед його співро-
бітників були українці, як наприклад
І. Добровольський, який співчував у-
країнському рухові, але політично на-
лежав до трудової народно - соціяліс-
тичної партії, яка після революції 1917
року ставилася негативно До справ ав-
тономії
та
незалежности України, за-
лишаючи цю справу на вирішення
Установчих Зборів Росії.
Але відомості з українського життя
та статті на українські теми належали
здебільшого журналістові Воловикові,
який не тільки писав нотатки, рецен-
зії на спектаклі, але робив переклади
з української преси. Крім того давали
до того часопису матеріяли Г. Пеш-
тич, від 1910 p. — С. Кукурудза. Пе-
ред призначенням Доброловського на
становище редактора, виконував ці
обов'язки П. Тишенко, „щирий мало-
рос", як він сам себе називав.
Ми маємо нотатки та інші матерія-
ли з цього часопису від 1903 р. до
1917 року, разом 395 позицій. Від 1917
р. цей часопис перестав виходити і
його ролю виконував інший -— „Вес-
тник Манджурии", в якому також бу-
ла та сама традиція.
Крім того в нас була можливість пе-
реглянути українські журнали, що ви-
ходили у Києві та ін. місцях, як „Се-
ло", „Засів", „Кіевская старина" та