Basic HTML Version
Доча ток війни 1914 року приніс рі-
шучий удар українському націо-
нальному рухові, що по революції
1905 р. почав все більше набувати ха-
рактеру не лише культурно-яаціона-
льного, але й політичного руху. Од-
ночасно з проголошенням війни цар-
ський уряд наказав припинити всі
українські газети, журнали і взагалі
українське друковане слово. Одночас-
но замкнено „Просвіти" і розв'язано
всі організації, які мали хоч би най-
менше українське національне забар-
влення.
У відповідь на ці заходи уряду сві-
домі українці поширили підпільну
пропаґанду за відродження українсь-
кого народу, з особливою активністю
повівши її у війську, де було найбіль-
ше скупчено молодшого українського
елементу. Цій пропаганді багато
сприяли невдачі на фронті, які вияв-
ляли нездібність царського уряду
організувати навіть постачання армії.
Тяжкі поразки на фронті, а також
економічна руїна, що привела деякі
місцевості та особливо великі міста,
майже до голоду, спричинилися до
поспішного зросту революційних на-
строїв серед народних мас і в армії.
Голодові бунти в Петрограді та в ін-
ших містах імперії уряд намагався
приборкувати силами поліції, а то й
козаків, але й вони не виявляли своєї
„відданности" цареві та його урядові
й відмовлялися вживати зброї проти
бунтарів.
На початку березня 1917 року в
Петрограді після п'ятиденних боїв
між голодними бунтарями з одного
боку, царською поліцією й жандар-
мами з другого, частини військової