ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ
(Слово на концерті, присвяченому творчості Варвінського, у виконанні
піянгстки Дарії Гординської-Каранович, в Ню Шорку 20 жовтня 1963 р.)
Написав 3. Лисько
Минуло вже більше, ніж 50 років,
з часу, коли український композитор
Василь Барвінський написав 1908 ро
ку свої „Прелюди для фортепіяно",
перший твір, що його він сам, — пі
сля попередніх молодечих спроб, —•
уважав за дозрілий продукт своєї
творчости.
І це не простий випадок, що пер
ший твір Варвінського, — твір інстру
ментальний. Адже ж уся його дальша
творчість, не зважаючи на різноманіт
ність форм та всебічність музичного
вияву, все таки виразно перехиляєть
ся вбік інструментальної музики. А
саме такий характер творчости мав
для української музики, особливо в
Галичині, рішальне значення.
З цього приводу львівський профе
сійний журнал „Українська Музика"
за березень 1937 р. писав: „На музич
ну культуру нації складається не ли
ше її народна пісня, хоч би яка бага
та та мистецька, але й література ав
торська, що хоч органічно має виро
стати з народної, проте мусить розви
нути більші форми й засоби та точку
тяжкости пересунути з вокального
примітиву на музику інструменталь
ну й оперову".
Власне, творчість Варвінського бу
ла тим зворотним моментом, що від
нього неначе змінилося обличчя на
шої музичної культури із специфічно
вокального на зрівноважене вокаль
но-інструментальне. Не зважаючи на
свою „європеїзацію", тобто на викори
стовування сучасних форм і засобів
музичного вияву, це обличчя стало
ще більш національне, ніж було пе
ред тим, а заразом воно включилося
в орбіту всесвітнього музичного мис
тецтва, як інтеґральна й неодмінна
його частина. Цю нову сторінку на
шої історії започаткував Василь Бар
вінський 55 років тому, і сьогодні йо
го інструментальні твори з прихиль
ними рекомендаціями знаходяться
вже в чужоземних каталогах, його
ім'я лунає з концертових естрад та
радіоголосників Европи, особливо пі
сля того, як він здобув собі доступ до
такої всесвітньої видавничої фірми, як
„Універзаль Едіціон".
Оцінити всестороннє значення Вар
вінського для української музики ще
дуже тяжко. Нема ще належної перс
пективи і, врешті, Барвінський ще до
останнього часу, повернувшися з за
слання, знаходився в творчій роботі
і все ще збагачував свій композитор
ський доробок новими творами, що з
ними познайомитися нема змоги. Але
деякі підсумки з цієї діяльности, хоч
може й неповні, спробуємо зробити
вже й тепер.
Очевидно, вже й перед Барвінсь
кий існувала у нас інструментальна
література, але це були лише спроби,
що ні кількістю, ні якістю не могли
заспокоїти наших музичних потреб,
ні тим більше увійти до всесвітньої
літератури. Наші давніші композито
ри, починаючи від Вербицького, були
талановиті, але не мали ні відповід
ної освіти, ні відповідних засобів
(симфонічних оркестр і взагалі від
повідних виконавців) для того, щоб
могти як слід розвинути важливу ін
струментальну ділянку музики. І
довгий час українське музичне мис
тецтво було однобічне, обмежене пе
реважно співом, і то навіть співом
а капеля. Творчість Лисенка — це,
133