Basic HTML Version
ЧОГО НЕ ДІЛИТЬ ОКЕАН...
У 70-РІЧЧЯ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО
СОЮЗУ
Написав А.
Драган
Далека Ти, а близька нам,
Кохана вітчино!
Як сонце з неба Твоїм ланам,
Ти світиш нам водно.
(Василь Щурат: ,,Гимн аме
риканських українців)
Рік 1964-ий має багато виглядів на
те, щоб увійти в українську історію,
як один з тих років, що про них завж
ди пам'ятають, про них пишуть у кни
жках і навчають дітей у школах, бо
вони — характеризують добу. Це, зо
крема, відноситься до історії українців
в Америці, чи — як ми вже звикли
називати — Американської України.
У цьому бо році „Вашингтон діждеть
ся Шевченка", коли на публічній пло
щі в столиці Америки рішенням Кон
гресу і Уряду ЗДА та волею й по
жертвами американських українців
буде поставлений пам'ятник найбіль
шому Синові України, Тарасові Шев
ченкові, у 150-річчя його народжен
ня.
Історія, власне передісторія цього
пам'ятника, документально з'ясована
в статті цього ж автора на іншому
міці в цьому збірнику. На цьому мі
сці вважаємо за відповідне тільки ко
ротко повторити, що думку про побу
дову пам'ятника Тарасові Шевченкові
у Вашингтоні видвигнула „Свобода",
а ініціятиву і початкові заходи в цій
справі поробив Український Народ
ний Союз, увійшовши опісля — згід
но з рішенням його 24-ої конвенції у
Клівленді в 1958-му році — в цій
справі „у порозуміння з іншими ор
ганізаціями, щоб спільно, всією гро
мадою здійснити цей задум і цю іні
ціятиву". Обставини склалися так, що
цей задум і ця ініціятива будуть здій
снені в 150-річчя народження Шев
ченка і в 70-річчя створення Україн
ського Народного Союзу. Але чи
справді тільки обставини так скла
лись? Історія і факти доказують, що
в цих „обставинах" є глибока логіка
і сенс, своєрідна закономірність роз
витку, бо пам'ятник народженому
150 років тому Тарасові Шевченкові у
Вашингтоні буде рівночасно й пам'ят
ником народженої 70 років тому в
формі Українського Народного Союзу
„Американської України", що сама
по собі є живим пам'ятником Тара
сові Шевченкові та його безсмертним
ідеалом, доказом необмеженої в про
сторі й часі, неподіленої ані горами,
ані ріками, ані океанами єдиної Ук
раїнської Душі.
Всі дані вказують на те, що один з
перших свідомих українських еміг
рантів в Америці, козак-священик
Агапій-Андрій Гончаренко, причалив
до її гостинних берегів у 60-их роках
минулого сторіччя з біблією та „Коб
зарем", якщо не в своїх руках, то в
своєму серці й голові. На це вказує
факт, що вже в першому числі реда
гованої ним і видаваної американсь
ким урядом для населення тількищо
купленої у Росії Аляски газеті „Аляс
ка Гералд", яке появилося з датою
1-го березня 1868-го року, надрукова
на стаття: „Інтересні ідеї поета Тара
са Шевченка", що є переказом поеми
„Кавказ", і початком Шевченкового
„Послання" і „Думи мої".
Коли ж у 1893-му році о. Григорій
Грушка почав видавати „Свободу",
оце „слово в началі" Американської
України, то й її перше число, яке по
явилося з датою 15-го вересня 1893
року, має печать Шевченкового духа,
виявленого вміщеним під заголовком
газети цитатами: „В своїй хаті своя
правда, і сила, і воля" та „Учітеся,
107