Basic HTML Version
ШЕВЧЕНКО І УКРАЇНСЬКА
ПОЛІТИЧНА ДУМКА
Написав Іван Кедрин
Історія політичної думки* кожного
народу складається з : 1. державних
актів, як ось закони, офіційні заяви й
договори, 2. громадських актів, напр.,
програми політичних партій, заяви
громадських діячів, маніфестаційні
гасла, петиції чи резолюції і 3. пуб
ліцистичних та літературних творів
національно-політичного декляратив-
ного характеру. Виходячи з цієї дефі
ніції, історик української політичної
думки має клопіт, чи починати її від
„Поучення ді тям" Володимира Моно-
маха, чи від заяви Хмельницького
після його тріюмфального в' їзду до
Києва, чи, може, від „Історії Русів".
Проте, все одно сьогодні існують вже
* Написати вичерпну студію про місце
Шевченка в історії української політич
ної думки — річ дуже вдячна, але й
дуже трудна. Бо в такій студії треба б
подати не тільки думки Шевченка в йо
го віршованих і прозових творах, але й
думки тих дослідників Шевченка, які
займались спеціяльно його політичним
світоглядом та зв'язком з політичною
проблематикою України, і визначити
вплив Шевченка на хід думок і діл в
Україні. Тим часом, на жаль, нема у
нас і досі ані історії української полі
тичної думки, ні основної і поважної
студії політичної сторінки творчости
Шевченка. Нема ні надрукованої одно
стайної і повної бібліографії поважні
ших шевченкознавчих студій — книж
кових появ, статтей чи навіть промов —
ні, тим паче, тих нечисленних публіка
цій, які спеціяльно стосуються нашої
теми. Наприклад, невідомо, чи десь у
вільному світі збереглись примірники
таких творів, як : О. Партицький: „Про
відні ідеї в письмах Шевченка" 1872;
Юліян Охримович: „Історія української
політичної думки" (невеличка і дуже
поверховна праця, а все ж наче піонер
ська в цій ділянці); Омелян Цісик: „Чо
го стоїть Шевченко, як поет народний",
Дм. Николишин: „Історичні поеми Шев
ченка" 1914; Василь Сімович: „Шев
ченко і Гетьманщина" 1912; Л. Білець-
кий: „Поетична еволюція найголовні-
дві незаперечні українські історичні
правди: 1. що з упадком княжої дер
жави загубилась на кругло 200 років
українська державна думка і 2. що
Козаччина й Гетьманщина, хоч і
маніфестували її такими актами, як
згадана заява Хмельницького та за
ходи інших гетьманів, не змогли її
зреалі зувати, а в практиці виявля
лись щораз новими актами автоно-
мізму, що насправді був змістом по
літичної програми однаково у відно
шенні до Польщі, як і до Московщи
ни, чи пак, після Полтавського бою
— до Росії.
На історії української політичної
думки трагічно відбилась неволя.
ших обрядів та ідей Шевченка" (Пра
га 1926) — і ін. Правда, вже після ос
танньої війни появились деякі надзви
чайно цінні праці з ділянки шевченко
знавства, де можна знайти також мате-
ріяли до праці про ствердження місця
Шевченка в історії української політич
ної думки. Маємо на увазі, наприклад,
прегарну монографію Павла Зайцева
„Життя Тараса Шевченка", Мюнхен
1955, з бібліографією М. Глобенка, 4-то-
мове видання „Кобзаря", Вид. Спілка
„Тризуб", Вінніпег 1952-1955, з числен
ними стаття Леоніда Білецького, між
якими є й окрема стаття „Світогляд
Шевченка" (т. 4-ий), „Енциклопедія ук
раїнознавства", 1949, з найвичерпнішою,
мабуть, бібліографією до шевченкознав
ства та інші. Є численні твори з ділян
ки шевченкознавства в Публічній біб
ліотеці, Славістичний відділ, у Ню Нор
ку і напевно вони є і по інших бібліоте
ках та в приватних руках наших людей
у Західній Німеччині, в Сарселі під Па
рижем, в ЗДА і Канаді. Але зосередити
найвартніші праці, потрібні для вичерп
ної і основної наукової студії на цю те
му — річ, очевидно, надзвичайно труд
на і ледве чи реально можлива. Тому з
природи речі стаття на цю тему мусить
мати характер радше публіцистичний,
як науковий, доривочний, а не основ
ний і вичерпний.
І. К.
63