Basic HTML Version
НЕБЕЗПЕЧНИЙ „КОБЗАР"
СОВЄТСЬКЕ ФАЛЬШУВАННЯ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТИ
ШЕВЧЕНКА
Написав Богдан Кравців
Боротьба за справжнє обличчя ге
нія української землі, великого по
ета українського народу Тараса Шев
ченка, за ідейний зміст його мистець
кої творчости, зокрема за правду йо
го полум'яного поетичного слова, що
його поставив він на сторожі свого
національно і соціяльно поневолено
го народу, почалася 120 років тому
із виходом його першого „Кобзаря"
1840 р. і зокрема після виходу „Коб
заря" I860 року, до якого, крім „Пе
ребенді", „До Основ'яненка", „Івана
Підкови" і „Тарасової ночі", увійшли
„Гамалія" „Гайдамаки" і „Псальми
Давидові".
Царська Росія зразу ж, з самого
початку усвідомила кинутий їй Шев
ченком виклик, загрозу його поетич
них візій для цілости імперії. Тараса
Шевченка не тільки ув'язнено, не
лише заборонено йому писати і ма
лювати, але ж водночас із цим по
ведено широку поліційну акцію на
розшукування і нищення рукописів
його „бунтівливих творів", на зни
щення зароджуваних ними серед у-
родженців України „дум про колиш
ню свободу, гетьманщину, про права
на окремішнє існування",
як це
стверджував начальник „III Отделе-
ния" граф О. Ф. Орлов у своїх до
рученнях київському генерал-губер
наторові Д. Г. Бібікову з дня ЗО
травня 1847 року. Шевченкове слово
—• його „Кобзар" — почало зазнава
ти важких цензурних утисків, спря
мованих на послаблення його сили,
на пригашення його вогню, на зні
вечення його впливу. Безглуздо-бо
жевільного посилення набрали ці цен
зурні утиски особливо ж у добу о-
славлених указів про заборону укра
їнського слова в другій половині 19-го
сторіччя і потім по короткому періоді
деякої свободи, започаткованої ре
волюцією 1905 року, в десятих ро
ках уже 20-го сторіччя, особливо ж
напередодні святкувань 100-річчя з
дня народження Тараса Шевченка.
Рішенням петербурзької судової па
лати з 23/28 травня 1910 року в спра
ві п'ятьох тогочасних (1908-1910) ви
дань „Кобзаря" наказано викреслити
із Шевченкового „Кобзаря" п'ять (5)
цілих окремих віршів й одну (1) по
ему, а в 15 віршах повикреслювано
окремі частини й уступи, внаслідок
чого понівечено цілком їх зміст і про
відну думку. Разом заборонено тоді
1491 рядок, що творить яких 6.5 %
тексту усього „Кобзаря".
З встановленням на територіях ко
лишньої царської Росії совєтської вла
ди боротьбу проти „Кобзаря" відновив
і продовжує по сьогоднішній день па
нівний там комуністичний режим, але
вже іншими засобами і методами. Від
критої, безпосередньої цензури немає,
але тим глибше, перфідніше і дош
кульніше діє внутрішня цензура,
спрямована на сфальшування не тіль
ки творчости, але і постаті Шевчен
ка, що згідно з партійними настано
вами Москви мав би бути „револю-
ціонером-демократом", „гідним учнем
і соратником російських революціо-
нерів-демократів", основоположником
„методу критичного реалізму в но
вій українській літературі", „симво
лом багатовікового єднання двох ве
ликих культур — російської й укра
їнської" і т. д.
Цілих два перших десятиріччя со
вєтської влади в Україні українське
літературознавство і критика стояли
під знаком безупинної і безоглядної
„боротьби за Шевченка", веденої сві
домим національно українством про
ти в своїй основі єдинонеділимських,
імперських тенденцій і намагань ко-
Г»1