Basic HTML Version
З ОСТАННІХ ХВИЛИН ШЕВЧЕНКОВОГО ЖИТТЯ
(За спогадами А. Лазаревського)
Сьогодні (26 лютого 1861 року)
пів до шостої не стало Шевченка.
Тарас Григорович почав почувати
себе погано з осени минулого року.
23 листопада, зустрівшись у М. М.
Л(азаревського) з доктором Барі, він
особливо скаржився на біль у гру
дях. Доктор, послухавши груди, ра
див Тарасові Григоровичеві вважати
на себе. З тих пір його здоров'я під
упадало з дня на день. Січень і лю
тий просидів він в кімнаті майже не
виходячи, і тільки зрідка відвідував
близьких знайомих. В тому часі він
продовжував займатись Гравіруван
ням, малював копію свого портрета,
що був на виставці, і почав портрет
однієї дами: останній сеанс був напри
кінці січня; він весело і спокійно
працював від 12 до 4-ої години.
В суботу, 26 лютого (10 березня
нового стилю), в день ім'янин покій
ника, перший відвідав хворого М. М.
Л(азаревський) і застав його в
страшних муках. За словами Тараса
Григоровича, вночі почався у нього
сильний біль в грудях, що не дозво
лив йому лягти. Він сидів на ліжку і
важко дихав. — Напиши братові Вар-
толомею, — сказав він Лазаревсько
му), — що мені дуже недобре. Неза
баром приїхав Е. Барі. Прослухавши
груди, доктор заявив, що водянка ки
нулась на легені. Муки терплячого
були неописані; кожне слово кошту
вало йому страшних зусиль. „Муш
ка", покладена на груди, дещо зла-
гіднила терпіння.
В тому часі йому прочитали приві
тальну телеграму з Харкова, від П.
Трунова. — Спасибі! — оце тільки
міг промовити покійник. Згодом по
просив відчинити кватирку у вікні,
випив склянку води з цитриною і ліг.
Здавалось, що задрімав; приявні зій
шли вниз до його робітні. Коло тре
тьої години Тараса Григоровича від-
Т. Шевченко 1860
відали ще деякі приятелі. Він сидів
на ліжку, і кожних 5-10 хвилин пи
тався, коли прийде доктор і вислов
лював бажання прийняти опіюм, щоб
могти заснути. Йому відповідали, що
доктор прийде о третій годині, але по
кількох хвилинах він знову почав
журитись, чи скоро прийде доктор. В
тому часі він до деякої міри почував
себе краще.
Коли залишився в нього самий ли
ше В. М. Л(азаревський), Тарас Гри
горович почав говорити, як би йому
хотілось побувати на батьківщині та
що весною він поїде в Україну... Під
бадьорюючи хворого, В. М. Лазарев
ський) запрошував його відбути з ним
поїздку в південні губернії. Тарас
Григорович слухав із задоволенням,
охоче погоджувався, роблячи завва-
205