Basic HTML Version
З ШЕВЧЕНКОВОГО НАЗОВНИЦТВА
Написав Ярослав
Руднчцький
Як деякі інші проблеми, так і спра
ва Шевченкового назовництва (оно
мастики) досі не д іждалася вичерп
ної студії. Тільки тут і там шевченко
знавці торкаються справи власних
імен у творах Шевченка. Так, напр.,
проф. Л. Білецький у своєму виданні
„Кобзаря" (т. І, стор. 357) пише в
справі „Гамалі ї" ось що :
„Щодо імени Гамал ія чи Гамалій,
то я схильний до першої форми. Що
з того, що П. Зайцев в чотирьох ви
падках змінив, посилаючись на авто
г р аф 1859 року, на Гамалі іо (від Га-
віть порівнянь з іншими націями й їх
культурами. І інші народи мали, оче
видно, великих і навіть геніяльних
поетів, твори деяких з них стали вла
сністю культури всього цивілізова
ного світу. Але як відношення укра
їнського народу в цілому й кожного
свідомого члена нашого народу зо
крема до Шевченка є зовсім інше, як
тільки до великого, геніяльного пое
та, так і його взаємовідношення з
українською музичною творчістю не
можна міряти тільки як ідеального
автора слів, текстів, поем чи сюжетів
для музичних творів. Українська му
зика знайшла в творчості Шевченка,
в його думках і віщих пророцтвах той
поштовх, стимул, заохоту й ентузіязм,
завдяки яким вона змогла піднятися
з ще не так дуже давньої доби ама-
торщини до справжнього професіона
лізму, на якому має тепер міцні під
стави для дальшого, ще кращого про
цвітання. І нема сумніву, що в цьому
дальшому, майбутньому розвитку ук
раїнської музичної творчости Тарас
Шевченко і його „Кобзар" матимуть
в найближчих ста роках, не менше
значення, як в тих ста роках, що ми
нули від смерти цього найвизначні
шого сина української землі.
малій) замість „Гамал і є" від Гама
лія, а в 6-ох випадках залишив „Га
мал і я" і тим подвоїв ім'я провідника-
отамана козак і в: то він Гамал і я, то
він Гамалій. На мій погляд (проф.
Л. Білецького — Я. P . ) , зовсім не
слушна коректа, бо вносить хаос в
означення імени головного героя. То
му я з алишаю скрізь однаково Гама
ліє (від Гамал і я) в кличнім відмін
кові . . . "
Як бачимо з цього місця, справа
Шевченкового назовництва — це на
самперед справа устійнення такого
чи іншого ймення, такої чи іншої
форми назви. Загально говорячи, пер
ша й основна проблема Шевченково-
•го назовництва текстологічна. Йде
про прийнятну форму назв Шевчен-
кових героїв, чи місцевостей, чи вре-
ш т і географічних
(топонімічних)
назв узагалі.
Тісно 'зв'язане з цим є наголошу
вання назв, що тут і там виказує в
Шевченка дублетизм, зумовлений ри
мою чи ритмом, напр . :
Дивилася на Петруся
побіч:
Злую долю
Ти на Петруся навела,
(поема „Пегрусь),
ч и :
Либонь за Декія царя,
Чи за Нерона сподаря, —
Сказать напевно не зумію,
Нехай за Нерона!
(„Неофіти")
Тісно з цим зв ' язані теж формаль
ні дублети, що їх зумовлюють потре
би в і рша:
Реве та стогне Дніпр широкий
(„Причинна")
а л е:
Щоб лани широкополі
І Дніпро і кручі
Було видно
(„Заповіт"),
191