Basic HTML Version
ПРОРОК УКРАЇНИ
(Картина з життя Тараса Шевченка)
Київ. У кімнаті в домі Суховерських
на Хрещатику члени Кирило-Методі-
гвського Братства: Микола Костома-
рів, Василь Гулак, Олександер Нав-
роцький,
Василь
Білозерський
і
Панько Куліш. Очікуючи Шевченка,
вони дебатують:
Костомарів...
пізнаєте правду, і прав
да визволить вас. Воістину, браття,
чи ж не відчуваєте всієї величі, всі
єї визвольної благодаті такого все
слов'янського об'єднання ? Тільки
уявімо собі: в усіх частинах сло
в'янських народів однакові основні
закони і права, рівність ваги, мір і
монети, скасування кріпацького
права і невільництва, одна цент
ральна влада, що керує закордон
ними справами, військом і фльотою.
Зате повна самоуправа у внутріш
ньому ладі та спільний конгрес з
представників усіх слов'янських на
родів. Хіба ж можливо, щоб тоді
нашій вітчизні Україні та кривда
була від слов'янських братів?
Гулак:
Прегарними мріями говорить
твоя праведная душа, Миколо. Але
я боюся, що це тільки злудні мрії,
як каже наш вольтеріянець Савич.
Навроцький:
Нехай тільки мрії, так
що ж ? Нам же і мрії треба леліяти,
бо й скільки ж то щастя приносять
людині праведнії мрії. Без них, зда
ється, половина людей у воду ки
нулася б від нудьги та життьової
втоми . . .
Білозерський:
А втім, браття, не мо
жемо ми сьогодні 'знати, чи окреме
існування України взагалі можли
ве. І чи Україна, якщо була б
цілком самостійною, не зазнала б
ще сумнішої долі і ще більшого
лиха, ніж зазнала їх досі.
Костомарів:
Гнівиш ти Бога, Василю,
коли Україну за нездатну до самос
тійного життя вважаєш. Це ж Ук
раїна всіх інших слов'янських на
родів самостійности вчила. Це ж
Україна найкращі форми волі і
народоправства створила, аж у чу
жу неволю попала. А всеслов'янсь
кий союз допоможе Україні знову
цю волю здобути та для волі й
щастя всіх трудитись.
Навроцький:
Правда, братчики, Ук-
країна власної волі 'зазнала і ін
ших волі навчала. Але чи сьогод
ні ми направду можемо передба
чати, яка доля спіткала б Україну,
якби вона цілком самостійною ста
ти захотіла? Занадто багато на
терпілась наша вітчизна, щоб з
легким серцем її долю можна бу
ло на бурхливі хвилі непевности
кидати.
Костомарів:
Та чи завжди передба
чати сьогодні, що станеться завт
ра? Треба змагати і здобувати, а
не тільки дожидати, що станеться.
От дивіться, браття, скільки натер
пілась Україна і від москаля, і від
ляха, бо вона знати не хотіла ні
царя, ні пана. А проте, не пропа
ла вона, її голос не 'затих. Воісти
ну кажу вам, браття, що встане Ук
раїна із своєї могили і знову оз
веться до всіх братів своїх, і по
чують її голос і встануть усі поне
волені. І не стане ні царя, ні царе
вича, ні царівни, ні князя, ні гра
фа, ні герцога, ні сіятельства, ні
превосходительства, ні пана, ні бо
ярина, ні кріпака, ні хлопа в Ук
раїні і в Московщині, в Польщі і
в Чехії і в сербів і у болгарів. І
Україна буде непідлеглою річчю
посполитою, і непідлеглими будуть
усі народи. Тоді скажуть усі язики,
174