Basic HTML Version
МОЄ ЗНАЙОМСТВО З ТАРАСОМ
ШЕВЧЕНКОМ
Розповідь М. Савичева, офіцера Уральського козацького війська
Про Тараса Григоровича я впер
ше почув на Україні, куди потрапив
з Уральським козачим полком, що
був командирований 1849 року до ді
ючої армії в Угорщину. Та поки полк
наш ішов до своєї мети, угорська вій
на закінчилась і нас поставили на
квартири по містах і селах Київської
та Волинської губерній. Штаб нашо
го полку перебував у м. Звенигород-
ці. Я був при штабі полковим писа
рем. В Звенигородці в одній веселій
бесіді я почув розмову про Шевчен
ка: сперечалися про його місце пере
бування в той час. Один з учасників
розмови звернувся до мене й сказав:
„Ця людина, що про неї ми зараз го
воримо, має бути у вашому краю —
біля Аральського моря, і ви можете
з нею побачитися".
Судячи з такого загального геогра-
фізичного визначення місця перебу
вання Шевченка, я не плекав надії
побачити його, але просив розказати
мені, що це за людина була. Співбе
сідник охоче і з особливо теплим по
чуттям розповів про Шевченка, як
про славетну людину. Із всього ска
заного я дізнався, що він маляр і поет
з кріпаків пана Енґельгардта, і за
один свій твір відданий в солдати і за
сланий кудись в Оренбург. Спостері
гаючи, з яким захопленням говорять
про Шевченка, я відчув сором, що ра
ніше нічого не знав про нього.
У вересні 1850 року один з наших
офіцерів квартирував з 10 козаками
в с. Кирилівці, недалеко від Звени-
городки; він запросив мене погостю
вати в нього, „щоб розвіяти нудьгу".
Я прожив у нього три дні досить ве
село, по-нашому, але не знав, що Ки-
рилівка є місцем дитячих років Та
раса Григоровича Шевченка, і ніяк
тоді не передбачав, що дізнатись про
це мені доведеться від нього самого.
1851 року полк наш повернувся на
батьківщину. В Уральську я зустрів
ся з людьми, що особисто знали Шев
ченка. Це були офіцери, що служи
ли на Сир-Дар'ї. Тоді ж я дізнався,
що Шевченка переведено в Новопет-
ровське укріплення (тепер П е т р о -
Александровськ), в склад тамтешньо
го гарнізону. Весною 1852 р. коман
дир батальйону ч. 1, розквартирова
ного в Уральську, майор М. запросив
мене поїхати з ним у подорож до Но-
вопетровська — „задля компанії". Я
не думав, щоб ми в подорожі могли
скласти один одному приємну компа
нію, але згадав, що там перебував
Шевченко, і думка побачити його, по
знайомитися з ним змусила мене
прийняти запрошення майора М.
В Гур'єв ми приїхали з майором М.
1 травня і прождали три дні з Астра
хані пароплава, що робив кожного
літнього місяця по одному рейсу до
Новопетровського повз Гур'єв, де він
забирав пошту. Нарешті ми пливли
на пароплаві „Астрабад" по ледве
помітних хвилях мутнозеленого Кас
пію. Був чудовий ясний вечір. Дру
гої доби, опівночі, пароплав кинув
якір в Новопетровській бухті. Голос
ний довгий гудок підняв нас з раніш
нього сну. Ми з палуби побачили Но-
вопетровськ, освітлений першими про
менями сонця. Укріплення від берега
моря далеко, на високій горі, відок
ремленій від моря піскуватою низи
ною. Годині о 8-й ранку по нас при
їхали дві „тройки", впряжені в довгі
й широкі тарантаси. Для М. заздале
гідь була приготовлена квартира, що
була і моєю. Ми об 11-й г. пішли
представитися комендантові. Це був
153