Basic HTML Version
НЕЗДІЙСНЕНА МРІЯ
Написала М
...Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердешний рай
І більш нічого не давай!
Сорок сім років відгравалася драма,
що звалась „Життя Шевченка". Зав ' я
зок її у самім народженні геніяльної
дитини в найглибших суспільних ни
зах поневоленого народу. Життя ціле
— повне трагічних конфліктів, бо
ротьби, розлуки. А епілог: пробу
дження цілого народу від палкого й
надхненного слова замученого крі
пацького сина.
У драмі цій жінки відіграли не аби
я ку ролю. Туга за дружиною, це одна
з голосних струн Шевченкової кобзи.
Спрацьована мати і пістунка — се
стра Катерина зас і яли у вразливу
дитячу душу поета мрію про жінку з
сердешним чуттям матері, з ласкавим
поглядом сестри. Чорнобрива, куче
рява Оксана — вкві тчала цю мрію
своєю небуденною красою.
„Ми в купочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
І говорили, що колись
Одружимо їх... Не вгадали!"
Коли ж гірке сирітство затьмарило
дитячу душу хлоп ' яти — Оксана за
ступила йому пестощі мами, своєю
дивною вродою і живою вразливістю
збудила прочуття щастя. Спогад про
неї огрівав ціле життя поета, її ім'я
ожило в найкращих постатях його
поем, а її нещасна доля — доля поки
нутої покритки стала улюбленим сю
жетом його творів.
Мрії матерів не здійснились.
„Старі зараня повмирали,
А ми малими розійшлись.
Та вже й не сходились ніколи".
Дивною казкою плелися події.
З малого сільського вівчарика став
Тарас панським козачком, далі й уч
нем підмайстром у маляра, у далеко
му чужому краї. У Бильні зустрічав
пя
Деркач
він дівчину-швалю Дуню Гусиков-
ську (Гашовську, Гашковську, за
проф. Зайцевим Гонськовську) поль
ку зроду. В розмовах з нею скріпи
лась у нього болюча свідомість його
145