Basic HTML Version
З КОЛА ШЕВЧЕНКОВИХ ЗНАЙОМИХ
Написав Володимир Дорошенко
Шевченкознавство в широкому зна
ченні цього слова охоплює не тільки
вивчення життя й творчости великого
поета, але й тих умов і обставин, в
яких доводилося йому жити й діяти,
отже й політичного та культурного
життя царської імперії його часу, з
одного боку, а з другого, і того сере
довища, в якому він по волі чи по
неволі обертався, і тих людей, що
з ним доводилося йому співжити або
хоч стикатися.
Отож, одним із важливих завдань
шевченкознавства є опрацювання
словника осіб, що так чи інакше були
зв'язані з безсмертним Кобзарем. На
жаль, у нас і досі нема такого слов
ника, хоч зав'язки його маємо в ко
ментарях до важливіших видань його
творів, передусім до щоденника й
листування, що їх видала була ВУАН
за редакцією акад. Сергія Єфремова.
Але ці коментарі, хоч які б цінні
вони не були, не можуть заступити
систематичного збірника довідок про
згаданих вище осіб. Розуміється,
скласти такий словник, щоб був він
на належній височині, можна лише
маючи доступ до книгосховищ на
Україні й Московщині. Закордоном
ми натрапляли б часто-густо на непе
реможні труднощі через брак потріб
них видань, передусім преси. Та коли
ми не можемо взятися за опрацюван
ня повного словника, то все ж таки
окремі гасла могли б опрацювати да
леко ширше, ніж подано їх у комен
тарях, хоч, може, і не з такою док
ладністю, якби складали їх, маючи
крайові книгосховища.
Виходячи з таких міркувань, я й
зважився на таку спробу, користую
чися спогадами відомого російського
письменника Миколи Лєскова про
двох Шевченкових знайомих — Вік
тора Аскоченського й о. Юхима Бот-
виновського, що їх він подав у своїх
барвних нарисах „Печерські антики",
доповнюючи його відомості інформа-
ціями з інших доступних мені тут
джерел та додаючи й нарис про са
мого Лєскова, що теж був знайомий
з Тарасом Григоровичем.
1. О. Юхим Ботвиновський
Почну від о. Ботвиновського, що
займає своє місце в Шевченковій біо
графії, бо саме в нього оселився поет
у серпні 1859 року, вирвавшися з
пазурів Табашнікова. На жаль, про
нього в шевченкознавчій літературі
не подибуємо нічого конкретного поза
згадками про перебування в нього
Шевченка, здебільшого характеру
анекдотичного. Малощо дають нам,
поза цими уривковими відомостями,
навіть присвячені великому Кобзаре
ві монографії, почавши від М. Ча
лого через Ол. Кониського аж до П.
Зайцева, не кажучи вже про підсо-
вєтських авторів, які цілком його за
мовчують, мабуть тому, що був він
„служителем культу". Так, у моно
графії проф. Є. Кирилюка, що вийшла
в Києві 1959 року, про о. Юхима не
ма ні словечка. Перевірити ж і допов
нити ті відомості, що їх маємо в згада
них працях, нема тут жадної можли-
вости за браком відповідних видань.
І тільки спогади Лєскова проливають
яскраве світло на кольоритну постать
о. Ботвиновського. Але, поки я пе
рейду до цих спогадів, оповім на під
ставі українських джерел про взає
мини о. Юхима з Тарасом Григоро
вичем.
Кониський у своїй монографії ка
же, що, визволившися з арешту,
Шевченко оселився в Гудовського,
свого товариша з Академії Мистецтв,
і вже у нього познайомився з поетом
о. Ботвиновським. Але новіші дослід
ження це спростовують. Вони кажуть,
133