Basic HTML Version
З ЛИСТІВ АМЕРИКАНСЬКО-
УКРАІНСЬКИХ ВОЯКІВ
ЧАСІ п е ршої св і тової в ійни не б у ло т ак б а г а то американ
ських вояк ів укр а ї нс ь ко го роду, а оф і цир ів то т ак я к би не
б у л о. А й ті, що були, мало д а в а ли про себе чути. Та те
п е р ішня св і това війна що д о ць о го ц і лком і накша. Укра ї н
ська імі грац ія стала в і ком с т а рша. І вже вспіла п і дхов а ти мо л о де по
кол і ння. Тому, як т і льки наш край по ч ав в і дчува ти небе зпеку, тисячі
аме рик анс ь ко - укр а ї нс ь кої мо л о ді з г о л о с или сь в і др а зу д о б р о в о л ь ц я ми
до с л ужби в з б р о й н их силах Д я д ь ка Сема. А як наш край п ішов до
в ійни, т о це число з б і л ьши л о сь на д е с я т ки тисяч і в, с еред яких є т еж
велике число оф і цир ів р і зних ступнів, є і так і , що пок і нчили Вест
Пойнт, с ебто н а й в ищу аме рик анс ь ку мі л і тарну шк о л у. І є т еж між ни
ми вже т епер по в ажне число воя к ів та оф і цир ів з вис окими в і дзна
ченням за хоробр і с т ь, як от р я д о в ик Ми к о ла Миньо, р о д ом з 3 алуж а
в Зах і дн ій Укра їні, що д і с т ав н а й в ище в і дзначення, Поче сну Конг ре со
ву Ме д а лю, за г е рой с т в о, я к о го д о к о н ав на полі бит ви в Тунісі, в
Африц і , де йо го смерт ельно ранено й де він в ід ран поме р. Отже буде
про що писати по цій війні, к оли с хоч емо і ми з і б р а ти наш в кл ад у
н а йно в ішу і стор ію Злуч ених Д е ржа в, коли то аме рик анс ь кий нар ід
р ішив в і дда ти с вою люд с ь ку силу і по с в я ту та всі свої бе змежні ма-
тер і яльні ба г а т с т ва на те, що б пе р е хилити п е р емо гу в цій війні на сто
рону Ал і янт і в. Тут про це не буд емо писати, але пора на це колись
прийд е. З а те хоч емо п о д а ти т епер к оро т кі ви їмки з д е я к их лист ів на
ших вояк і в. Тих лист ів є повно в укра ї нськ ій прес і. Є їх повно в т а к их
наших р і зних ор г ан і з ац і ях, що з а ймают ь ся ви с ил к ою н ашим в о я к ам
с в я точних пакунк ів з р і зними д а р ун к ами та п о б ажа нн ями. З тих во
я ц ь ких письм видно, як наші хлопці р ад іют ь, що їх не з а б у в ають укра
їнські парох і ї, г рома ди, орган і з ац і ї, як їм мило, коли вони їм прига
д ують свої свята, як їм н а д с ил ають укра ї нські г а з е ти чи книжки. Б ож
є і так і , що є кру г лими с иро т ами і н і кого не мают ь, а тут — в Укра
їнськ ій Велик ій Родині — і за них п амя т ают ь.
Тут мі с тимо д ещо з і ншо го р о ду лист і в. Вони т еж цікаві тим, що
наші хлопц і, хоч молоденьк і, вміють спос т ер і г а ти і спос т ережене ці-