Basic HTML Version
ПО „СІЧОВОМУ"
( Оп о в і в По к і йний о. Й о с иф Ч а п л и н с ь к и й, а п е р е д ав С. Д е м и д ч у к ) ,
ОЛИ я прибув в 1903 р. до Америки, з а с т ав тут зв і сну
„Ду х о в ну Р а ду " , що в з аступстві пра вильної духо вної
укра ї нської вл ади на д а в а ла с в яще ник ам парафі ї, чи
за з г о д ою всіх і нт ере сованих чинник ів їх змі няла.
Про це я вже мав і нформац і ї, з аки ще прибув до Америки. Коли я ви
х о д ив з к о р а б л я, то, на див о, мені на зустр іч в ийшли с в яще ни к и: Пі д-
г ор е ц ь кий, Дми т р і в, Тимкевич, Ма к а р, Ардан. Вони з а п р о в а д и ли мене
д о Юн і он Сквер Го т ел при 15 вул. в Ню Йорку, а пот ім к а з а ли ї ха ти
д о г о л о ви Ду х о в н ої Р а ди, т о б то до о. Конс т анкевича в Шамок і н і.
Я й так з р о б и в.
Пр и б у вши на мі сце нарад, я, оче видно, над і явся найти д уже оф і
ційне духо вне з і брання, що сь на л ад к р а є в ої кап і тули, що в і дно
ситься до п і дчинено го духов енс т ва при пол а г оді справ фо рма л ь но
й у р я д о в о. Таке було моє наставлення і до цеї Ду х о в ної Р а ди. Та вже
на с амому вступі в кімнату, де в і дбув а ло ся з ас і дання Ду х о в ної Ра ди,
з а з н ав я т а к о го приня т т я, що ще т епер н а по вняє мене якимсь дивним
почув анням.
Предс т а в те собі сцену:
По середині сто ї ть стіл, а при ньому г оло ва Р а д и. Він убр аний
по с в ященичому. Одна че під ст і ною по з а с і д а ли з п і доб г аними п ід
себе но г ами інші члени Ду х о в ної Р а ди. Напе р е ді між ними с екре т ар
о. Степан Ма к а р. Він, в д о д а т к у, перев і сив собі через плече на як імсь
шнур ку ф л яшо ч ку з чорнилом, або як то к ажу ть „ к а л ама р ", а в руці
т римає гусяче п е ро і жде на р о з к а з и, що писати. Як я вступив до
к імнати, то мене по в и т а ли с л о в ами: „Пугу! Пугу! Чи ти к о з ак з л у г у ?"
Я нав і ть не мав часу подума т и, що на те в і дпов і сти, як уже мені
п о я с н яют ь: „Ось тут к о з а ц ь ка Ду х о в на Ра д а . Вона має пр а во т ебе при-
няти і тебе на п а р а ф ію вислати, але ти мусиш повинув а тися її р о з
п о р я д к ам. Та напе р ед мусимо знати, хто ти т а к и й ? "
Я п о д ав своє пр і з вище, а о. Ма к ар в і дпо в і д ає мені зм і с ц я:
„Тут що сь шл я х о т с т в ом пахне! Чи ти ча сом не н аща д ок того
шл я х т ича Ча плин с ь к о г о, що то н ашому сла вному к о з а ц ь к ому гетьма-
нови Б о г д а н о ви жі нку в кр а в? Як так, то х і ба з на єш, яка ти небе з-