Basic HTML Version
ПРО ПЕРШИХ ЛЕМКІВ В АМЕРИЦІ
( По д ав „ с т а р ий л е м к о " — Д а м ян Ме р е н а )
О вже буде б а г а то пон ад 50 рок і в, як наші лемки поч а ли
ви ї з джа ти з Лемк і вщини до Америки. Велика то була
под і я, як в и п р о в а джа ли в д а л е к ий світ п е ршо го лем
ка, Мих айла Ду р к о та з села Ганчова. Ви п р о в а джу в а ли
й о г о з ц і лою проце с і єю. Пр оща л а сь з ним ціла г ромада, а не т і льки
б а т ь ко і мати, жі нка і д і ти. А так всі при т ому з а лив а ли сь сл і зми, що
чужий, що не знав би, що т о д і є т ь с я, г адав би, що д е сь в едуть ко
гось на ши б е ницю чи і ншу з а г л аду. Та він був ша но в а ний ц і лою г ро
ма д ою, то й т ак в елича во йо го п р оща л и.
Ось так п о к и д ав він рідну з емлю, р і дне село, рідну хату. Так по
к и д ав б а т ь ка і мат і р, жі нку д і ти і помандрув а в, щоб шу к а ти в да
л е к ому світі кусника хл і ба і л і пшої дол і . З а ї х ав ф і р ою д о н а йближ
ч о г о мі стечка Грибов а, сів т ам на по ї зд, і т ак їхав по ї з д ами т ри дні
й т ри ночі через міста, села, ліси і гори, поки не з а ї хав д о н імецької
пристані Бремен.
ї хав з т у г ою в серці й з укритим плачем за р і днею, р о з д умуючи,
я ка то йо го жде д о ля в т ому но в ому світі. І т ак д о п л ив до старої
„Ка с е л ь ґ а р д и" в Ню Йо р к у. А зв і дси виї хав до мі стечка Ше н а ндоа
в Пенсилвені ї. Сам він нав і ть не з а п амя т а в, в яких вла с тиво люд ей
примі с тивс я. Знав т і льки, що д і став р о б о ту в майнах, себто в к оп а л ь
нях вуг і лля, й о г о мр і єю було по б у ти рік чи два, з а р о б и ти я кийсь
„ г р е й ц а р" та с коро вернути з ць о го чудно го кр аю, про я кий к а з а ли
в к р аю, що в нь ому плоти г ородже ні к о в б а с ами •— н а з ад до р і дно
го села.
Та д о ля судила і накше. І Ду р к от б і льше не поб а чив р і дної стр і хи.
Др у г ий н а й с т а рший лемко, це був З о л як з села Висова. Він т еж
п р а цюв ав у майнах. Йо г о з а с ип а ли в майні з емля і вуг і лля р а з ом з
д в ома т о в а р иша ми і він ос т а в ав п ід з емл ею 18 дн і в. Як і чим ті люди
там жили, то ц ь о го не вмію опис а ти і пе р еда ти. Тут уже мусить собі
к ожний сам у я вл я ти. Вуг і льна компан ія з а р я д и ла р а т унок і прика-
з ала пр а цюв а ти день і ніч, що би тих т р ь ох майнер ів вира тув а ти, себ-