Basic HTML Version
о. Богдан Олесь.
ТУТ ВИРІС -
ТР
іі
Л
був - сюди
ВЕРНУВ
X т о й я к з а щ і п л я в у к р а ї н с ь к і
п о ч у в а н н я .
ЖЕ САМЕ моє імя „ Б о г д а н" з а с т а в л я ло мене в н а ймо л о дцих
лі тах що сь зна ти про Укра ї ну і укра ї нс ький нарід. Тр е б аж
було вия сня ти своїм т о в а р ишам в ід з а б а ви і науки, що це
за чудне імя, про яке вони н і коли не чули! А. тим самим і
р о з по в і д а ти їм про ко з ак і в, що то гонили по ши р о к их степах, чи
плив али по бу р лив ому Чо р н ому морю, а далі й про в е лико го к о з а ц ь
к о го г е т ьмана - Бо г д ана Хме л ьниць ко г о.
Про те все я знав уже д е що д и т и н ою з т о г о , що нам д і т ям мама
р о з по в і д а л а. А ці опов і дання д уже з а йма ли мою д и т я чу уяву.
Мої родич і , хоч знали англ і йську мову, д о б р е пильнували, що б ми
знали теж і укра ї нську мову. Не йшло воно з тим їхнім б ажа нн ям т ак
д уже г л адко. Бо як ми прих о дили зі школи, то кожне хот і ло похв а ли
тись, як то д о б ре г о в о ри ть по ан ґ л і йськи. Ось т ак булиб ми і з ане х а ли
укра ї нську мову, але родичі не д а в а ли. Що б нам п р и г о в о р и ти до ро з у
му і серця, що треба поша ну в а ти т а к ож і укра ї нську мову, то, як памя-
т аю, мама нераз бр а л а сь д о своєї „ с т арос в і т с ької п о р а д и ", яка вис іла
за о б р а з ом Ма т е ри Божо ї . .. Не можна ска з а ти, щоб воно ц і лком не
п ома г а л о. Ча с ом п р и г о в о р и ло л і пше як д о б ре с лово!
Та попр а вді з а в ажу в а ло що інше. З а в ажу в а ла та т р а диц і я, якої в
нас в хаті дуже с тро го прид е ржу в а л о с я, о с о б ли во в такі свята як Р і з д
во і Великдень. Це було д ля нас урочис т і с тю, як ми на Свя тий Вечір
всі кл я к а ли і так р а з ом в і дмо в л я ли молит ви, а пот ім к о л я д у в а ли. Вро
чисті поб ажа ння т а та к ожн ому з нас з п р о с фо р ою, були для нас родин
ним це р емон і ялом і я к оюсь свят і стю. Як тепер при г а д ую собі те все, то
мені з д а є т ь с я, що ма ло на нас вплив нав і ть і т а ке як те, що мама вчила
нас маленькими укра ї нських н а родн іх танц і в, себто др і бних к о л омий
кових крок і в, як ми з а чина ли що й но д о б ре ходити.
Як я ск інчив п е рший рік в ищої шк о ли, а в осені 1933 року о т в о-