Basic HTML Version
—
90
—
І. Філюн.
ЯК АРТЕМКО
ВТРАТИВ ЗУБИ
о
Зуби, паночку, то чорна година, як зачнуть чоловіка
мучити. Прикраса уст нараз стане нещастям, яке ви, підчас
болю найрадніше виплювали би. Самособою, за хвилину
хотіли ви їх знову всадити до уст, бо правду сказати, зуби,
коли не болять, це не лише прикраса, але й потреба. Лише
тому терпимо, викривлюємо лице, затискаємо пястуки, по-
лишаючи лікарські клініки, як останній ратунок. Молода Ко
шикова забезпечила собі лице перед продувом, який, мов
ляв, дістається навіть до замкненої хати, щоби лише вико
нати свій погубний вплив на зуби. Наче справжню газову
маску зробила собі з вовняної чустки, лише очі лишила
та ніс. Старий Артемко, що вже для болю зубів не мав най
меншої умовини, засміявся, як побачив, що Кошикова так
обвинулася.
— Якась ти нині зависна дуже за своє личко, Марусько.
Показуєш нам його лише капіночку.
—- Вам, дідусю, хоче сміятися, бо ви знаєте, що вас
Пан Біг за ті насмішки не може так само покарати, навіть
колиб хотів.
— Ба, дівчино, як будеш мати уста так гарненько
вимітені, як я, то не будеш завиватися в хустку. Диви, —
дідусь отворив уста — як там маю гарно позамітано наче
перед Великоднем. Як їм, то не потребую боятися, що вку
шуся в язик.
— Та як інакше вам кусалося би, колиб їх було бодай
шість в устах, три вгорі, три на долі.
— А колиб одні були з одного боку, другі з другого, то
це також на ніщо не придалися би. Так знову чоловік може
подумати про ті зуби: Бог дав, Бог взяв. Колиж уже булаб
така божа воля, що я мав би по смерти піти до пекла, не
буду там скреготати зубами.
—• Та я можу собі подумати, як то колись і вас зуби
прикрашували. Певно ще пригадуєте собі, як вам уста ви
порожнювалися. Розповіджте, будьте такі добрі.
— Що буду тобі викладати, як людській губі переведено
регуляцію. Інакше було тоді, інакше тепер. За моїх молодих
літ ми знали лише те,
б, то треба до коваля.