Basic HTML Version
— 64 —
Мирон Зарицький.
ПРОБЛЄМА ДУШІ І ТІЛА ВХОДІ ВІКІВ.
о
РОБЛЄМА душі і тіла — це проблема, так давна,
як давна є історія людської думки. Коли лиш лю
дина у своїм постепеннім розвитку дійшла до та
кого ступня досконалости, що розвинулася у ній
свідомість свого власного існування, коли вона
зуміла протиставити своє власне „я" існуванню
цілого світа, що її окружає, вже тоді відріжнила вона у собі
дві ріжні істоти — душу і тіло. Вже первісна людина відчула
те, що коли говорить про себе саму, то може при тім мати
на думці дві ріжні річи, або душу або тіло. Що іншого
означає слово „я", коли кажемо: я маю руки, я порушаюся,
а що іншого тоді, коли кажемо: я думаю, я терплю або
я чогось бажаю. Наша власна істота складається з двох
ріжних субстанцій, з яких кожна виконує зовсім інші чин-
ности.
Давно вже старалася людина вияснити собі таємний
звязок між духом і тілом і в своїй наївній уяві творила всі
лякі мітольоґії, що давали зрештою нічим неумотивовані
відповіди на питання, як питання про початок і кінець світа,
про ролю ріжних вищих істот в його розвитку, та про до
лю душі по смерти. При тім уважали первісні люди душу
за якусь легку воздушну матерію, яка при смерти з остан-
ним віддихом людини опускає її тіло, щоби перенестися в
інші незнані простори, або поселитися в тілі іншої істоти
і наділити ЇЇ життям. Всі твори людського духа випливають
все очевидно з якоїсь внутрішньої потреби, з охоти заспо
коєння вродженої нам цікавости, з бажання пізнати те, чого
не знаємо. Таксамо і сі численні байки про те, що було і
буде, які творили наші давні предки, я найліпшим доказом
на те, якто давно вже хотіла людина збагнути свою пози
цію в часі і в просторі, хотіла пізнати взаємини між духом
і тілом, хотіла, вглянути в незнану вічність — бо сама бажа
ла вічности. Охота бути вічним — се перше і найпримітивні-
ше бажання людини і страх нас огортає на саму згадку, що
колись можемо перестати існувати, що наша свідомість роз
віється у темній нірвані. І коли людина бачила з досвіду,