Basic HTML Version
— 60 —
ЖІНКА У СТАРИНУ
о
Також у старину жінок було більше ніж мужчин. Муж
чини гинули на війнах, які ведено майже без упину, жінки
лишалися дома вдовами. Якийсь відсоток їх умирав при по
роді, та все менше гинуло їх, ніж мужчин на війні.
Батьки родини дуже просто управильнювали надмірну
(на їх думку) скількість дочок. Коли признали, що мають
їх досить у родині, як підросли, продавали надмірне число
до публичних домів або викидали з хати відразу після на
родження. З тих виростала найбідніша категорія вуличниць.
Коли думаємо про старинну жінку, приходить нам на
думку якась Гомерова чи Софоклева геройська Антиґона,
Андромаха, вірна Пенельопа, Навзікая. Та це жінки з літе
ратури виіделізовані. В дійсности жінка пильнувала вогни
ща, родила діти, скучала дома, сплетничала та пряла вовну.
Пильнувала чистоти, бо чистота давала їй значіння. Як госпо
диня дому, мала в себе ключі від скарбниці та всього.
Вже від Софокля мужчини звуться невільниками своїх
жінок. Тому в автора комедій Плявта стрічаємо такий жарт:
— Що ти кажеш, наш приятель Ікс оженився- Таж я
щойно стрічав його живого?
Або таке зітхання:
— Колиб я міг продати мою жінку як невільницю, та
ніхто її не хоче.
Так було в Греції. Та передовсім зазначилася скучна
домашня роля жінки в Римі. Коли римські жінки були ще
няньками або в пізніших часах розпусницями, то грецькі
жінки більше пильнували дому, а також любили поезію.
Римлянки не називали цвітів, знали лише практичні назви
городовини, Грекині надавали цвітам імена:
Елііпінія, Кімонова сестра, Періклева суперничка, про
сила в Перікля ласки для поконаного брата. Перікль відпо
вів їй (колись красуні): — „Старі жінки хай не стараються
здобути щось у мене", Еліпінія пімстилася по жіночому. Ко
ли Перікль вернувся з побідної виправи (збунтувався був
один із грецьких островів) сказала йому:
— Мій брат проливав лише кров Перзів, ти проливаєш
у всіх війнах грецьку