Basic HTML Version
— 23 —
Ілько Гаврилюк.
ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ ,
(Спогади).
О
„Від нині Українська Народня Республика стає само
стійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною дер
жавою українського народу".
Ці слова четвертого універсалу раз і на завжди, здава
лось здійснювали ту остаточну мету, за яку Україна змага
лася кілька віків...
Але сталося інакше. З перших же днів проголошення
універсалу треба було змагатися за здійснення тих ідеалів,
які в ньому проголошувалися.
Почалися роки невпинного змагання, роки надлюдської
боротьби.
Багато років минуло з того часу, а перед очима прохо
дять спогади й події всього пережитого такі свіжі, такі я-
скраві, наче всі діялося вчора...
Це було кілька днів перед відкриттям всеросійських
установчих Зборів. Я був обраний до цих зборів від Хер
сонщини.
Владу в Росії на той час вже захопили большевики й
ми — українські представники, добре розуміли, що законо
давча праця буде неможлива, але все таки вирішили зїхатися,
щоби заманіфестувати нашу солідарність і проголосити сво
го деклярацію. Деяким представникам пощастило добратися
до Петербургу, а деякі, серед них і я, не встигли, бо кому
нікація вже й під той час стояла зле, ще й до того установчі
збори після першої доби большевики розігнали. Тоді укра
їнський уряд видав наказ, щоби всі члени В. У. Зборів від
України зібрались у Київі й приняли участь у працях Цент
ральної Ради.
Ще за довго до проголошення IV універсалу большеви
ки, користаючи з революції, мали можливість і на Україні
провадити цілком вільну пропаганду своїх ідей. Користаю
чи з неосвічености і малосвідомости робітництва й селян
ства, взялися вони до роботи: до сіяння розбрату між укра
їнськими масами та інтелігенцією; ріжними провокаціями
викликали вони між українським суспільством недовіря до
українського Уряду та
и.