Basic HTML Version
— 152 —
Ф. Райнштайн.
ЗІ СПОГАДІ В УМИРАЮЧОГ О
Я все був дуже цікавий: як то відбувається лі
карське „консіліюм" і що то такого говорять його
учасники. Нераз старався я втиснутись на такі на
ради, та за кожним разом панове доктори заки
почалося „консіліюм" випроваджували мене з кім
нати недужого, а цей останній не був у силі заспо
коїти мою цікавість.
Як відомо „консіліюм скликують лише до дуже
тяжко хорих — а ті небаром, після відходу лікарів,
переважно вмирають. Щойно на днях вдалося мені
зазнати щастя, про яке я мріяв усе життя.
Я занедужав тяжко.
Мій домашній лікар глянув на мене, здвигнув
плечима, сів біля мого бюрка і понаписував листи
до кількох товаришів. Визначив їм реченець, щоби
прийшли в четвертій годині. Тої години ждав я
нетерпеливо. Вкінці вибила четверта година. До
моєї кімнати стали сходитися спеціялісти: окуліст,
ґінекольоґ (запримітили, щоправда, помилку, та
вже було запізно), дентист, ортопедист, бальнео-
льоґ і кілька інших, не виключаючи спеціяліста
від щеплення віспи.
З моїми свояками панове-лікарі зробили те, що
робили зі мною при кожнім подібнім випадку. Всіх
випросили за двері, замкнули їх на ключ, а опісля,
як уже їм ніхто не перешкаджав, повитягали па-
піроски та цигара, закурили їх, порозсідалися на
кріслах, а ґінекольоґ сів навіть на ліжку, що всім
тягарем тіла придавив мої обі ноги.
Потім панове-лікарі стали між собою розмов
ляти по латинськи. Хоч я, як реаліст, ні словечка
не знаю з тієї мови, вдалося мені затямити цілі
фрази й уривки:
—-Ет ту, Бруте, контра ме? (І ти, Бруте, проти
мене? Слова Юлія Цезаря, коли між змовниками
на його життя побачив свого приятеля Брута).
На запит лікаря-дентиста була відповідь орто
педиста: