Basic HTML Version
—
148
—
Анрі Діверноа.
ЛЮБОВНІ Л И С ТИ
о
Пан Гаврило Ресюмен увійшов у свою привіт
ливу кімнату, затер задоволено долоні та сів при
бюрку.
Витягнув із шуфляди голубий листовий папір
і став писати:
Дорогенький Гаврильцю!
Цими днями минуло девятнацять літ від хви
лини, як ми вперше зазнайомилися.
Як скоро проминув той час! Чи пригадуєш
собі, дорогенький, той вечір, як ми зазнайомилися
на одній з лавок на бульварі Святої Трійці?
Я була така втомлена. .. В торбинці мала ' я
всього два франки. .. Я була в крайній нужді . ..
Ти спитався тоді мене:
— Що вам, пані? Бачу, що ви такі пригноблені
та сумні.
Я розплакалася. Ніхто досі не говорив до мене
так щиро, ніхто досі не журився мною. ..
Дорогенький, як ми нині знову сиділи на ла
вочці, здавалося мені, що то пройшло не девятна
цять літ, а девятнацять годин. . .
Твоя рука стискала так спочуваюче мою руку,
як і тоді. Ніщо не змінилося!
Твої цілунки були такі горячі та пристрасні,
як і колись. .. Ми знову були молоді!
Кохаю Тебе, Гаврильцю, кохаю!"
Гаврилко зітхнув, перечитав лист іще раз і
дописав:
Твоя на віки
НАНА."
Потім виняв коверту. Написав на ній своє імя
назвище, свою адресу, вложив лист і заліпив.
Тепер надягнув мерщій пальто та вийшов із
хати.
Як зійшов зі сходів, пройшов наче крадьки по
при сторожеве вік