Basic HTML Version
— 146 —
Дж. Льоброк.
ВІДПОВІДАЛЬНИ Й РЕДАКТОР
о
Маленька Гануся хоче все знати. Вона звичайно сидить у
хаті тихо, слухає нашої розмови та перебиває хіба тоді, як чо
гось не розуміє. І не, щоби питалася зі збитків. Боже борони!
Вона питається лише в крайній потребі. І питає так мило, що
чоловік ніяк не може відмовити її скромному бажанню знан
ня.
Аж страх, скільки вона питається. І колиб тут подати ли
ше найголовніші питання вистало би на кілька новель. Гово
римо, напримір жінка і я про хемічні елементи, а вона:
— Мамо, що це таке гелій?
Або:
— Тату, що це таке демократія?
Або:
-— Мамо, що то симбіоза?
Або:
— Тату, що то значить: естетичне почування?
Ми попросту мусіли вжити в розмові найзвичайніших
слів, бо небезпечно сказати перед Ганусею якесь невідоме
слово й оставити дитину в сумніві. Бо тоді вона й тих слів
уживатиме безміри.
Та одно питання таки розповім вам ширше. Говорили ми
про політику, про часописи. Ми гадали, що Гануся нас і не
слухає, тимбільше, що сиділа в кутику та держала свою ве
лику ляльку без правої ноги та лівої руки. Тому то ми без
журно переступили найзвичайніші поняття і воно пізніше
пімстилося на нас. Говоримо про журналістів, шефів, відпо
відальних редакторів. Нараз Гануся:
— Тату, що то значить „редактор"?
— Редактор, дитино, то той чоловік, що пише до Газети,
а попри це приладжує частину або й усю Газету.
— Що це ти розумієш?
— То може так, як я приладжую мою ляльку?
— Менше-більше так.
— Коли так, то я розумію. А що то значить: „шеф"?
— Гм, гм, шеф, то господар усіх тих редакторів. Він їм
приказує, як мають писати. Його прикметою є, що звичайно
не читає того, що пишуть редактори, одначе каже їм, що ма
ють писати. Словом він великий пан.
Тут настав клопіт. Як їй пояснити, що це таке відпові
дальний редактор? Чи сказати їй, що відповідальний редак
тор часто не є редактором? То булоб розчарування. Тому я
почав: