Basic HTML Version
— 130 —
М. Михайлик.
СИЛА ПЕРШОГО КОХАННЯ
о
Пробоєва сотня хор. Гачкевича, де я саме служив, сто
яла в грудні 1918 р. на позиції в селі Ляшки Муровані під
Львовом.
Позиції нашої сотні стояли на кінці села, здовж заліз-
ничого шляху, що веде зі Львова до Дублян. По другому
боці шляху село Малехів, заняте противником. Саме ліве
крило нашої сотні простягалось під рівним кутом зі схо
ду на "захід, проти Знесіння та Ферналівки.
У цьому місці, де дорога переходила через залізничий
шлях, що йшов високим насипом у сторону села Малехова
чи Збоїск, було в день дуже небезпечно переходити, бо са
ме те підвищене місце було під постійним вогнем ворожих
скорострілів з Малехова.
Сотня наша складалась переважно з дуже молодих
стрільців, які щойно у Львові відбули перший „воєнний
хрест".
Від самого приходу нашої сотні ми не мали ні вдень
ні вночі відпочинку; стрільці були дуже перемучені невпин
ними стійками та патрулями.
Мені припала одного дня стійка на нашому лівому
крилі від сторони піль Ферналівки та Знесіння. День був
понурий. Сидячи спокійно в окопах, я зорив околицю і по
глядав на гори „Кайзервальду" та Високий Замок.
По тамтій стороні гір жила моя рідня, батько, сестри
і люба дівчина...
Вже від тижня товчуся попід Львовом у віддалі не більш
2 км., та годі дістатись туди.
У самоті набігали на мою душу ріжні гадки і саме того
дня я старався багато думати та пригадував собі останні схо
дини з моєю Зонею - - там, у Львові.
Стало смеркати. Щоб краще бачити околицю, я виліз
3 окопу, став собі у маленькій ямі, та спершись об дуло
кріса, мріяв про недавні милі хвилини.
— Пане сотнику!
но, прошу дати мені