Basic HTML Version
—
no
—
П. Котович.
К А П О С НА Н ІЧ
о
Данило Посмітюха, ще як був кандидатом, був нічого
собі чоловяга: не пив, не курив, тай до жіночого полу не
так, щоб дуже вже насмілювався. Але, оце, як став дійсним
партійцем, та ще до того й завідуючим кооперативою —
змінився, чоловік, можна сказати, стовідсотково.
Те, що він оголив вуса і став носити краватку нікого
не дивувало — чейже не буде відповідальний кооперативний
робітник, до того дійсний член КП(б)У, ходити отак собі
як колгоспна маса. Але, коли одного разу його побачили
з люлькою в зубах, а знов кілька днів у товаристві вчительки
Люсі, то лише покрутили головами.
А треба сказати, що товаришка Люся була найкращою
й найбільш світською панною в Мокроступах. З нею ходив
не хто інший, як сам секретар райпаркому, і, мабуть, був-
би оженився, якби не її соціяльне походження (Люся була
дочкою станового пристава).
І от раптом її бачуть з Посмітюхою.
— Що то робить партійний квиток? Такий, можна ска
зати, несміливий до жіночого полу і то з самою товариш
кою Люсею! — розводив руками не один свідомий грома
дянин в Мокроступах.
Якби про це все знав Посмітюха, отоб посміявся, мабуть,
з людської обмеженности! Але він не догадувався про всякі
там теревені містечкових брехунів, а йшов прямо своїм шля
хом, повним небезпек, самопосвяти і очайдушних пригод...
детектива.
Так-так, Посмітюха був детективом. Власне, ще не був,
але ось як він нападе на слід міжнародньої шпігунської орга
нізації, поїде наглядці за ними аж до Москви, то хто знає,
чи не найде гніздо англійського Скатленд Ярду?...
А тоді товариші Ворошілов і Сталін зроблять його на
чальником, не ДПУ (бо ця установа має погану славу), а
окремого відділу для боротьби з закордонною контррозвід
кою.
До цього всього у Посмітюхи є найбільше даних: він
уміє орієнтуватись в обставинах, має добру память, а що
найголовніше, у нього
та орлиний зір — як