Basic HTML Version
— 99
Марко Кропивницький.
(У двайцятьлітну річницю смерти великого актора, режісера й драматурґа).
Двайцять років тому, вертаючись
зі своїх театральних гостинних ви
ступів, умер у потязі великий артист
і режисер, талановитий драматург, я-
кого правдиво прозивають батьком
українського театру, Марко Кропив
ницький.
Народився Кропивницький на Хер
сонщині, де й прожив увесь свій мо
лодий вік. Мав не високу освіту,
скінчив лише нормальну повітову пу-
бличну школу в м. Бобринську, але
природа його щедро наділила гарним
розумом, вмінням спостерігати життя
людей та високо розвиненою інтуїці
єю розуміти психольоґію окремих ти
лів. Завдяки сьому він став осново-
ноложкиком українського реалістич
ного театру. Спочатку М. Кропив
ницький виступав на російській сце
ні, але пізиійше цілковито перейшов
на українську й вже не кидав її до
самої смерти. Під його керуванням
виховалося богато видатнійших укра
їнських артистів.
М. Кропивницький умів використа
ти на сцені свій багатий життєвий до
свід та спостереження над життям у-
країнського народу. Кожен його рух,
кожна його увага зі сцени, та інто
нація вражали своєю глибиною, про
стотою й високою художністю. Кож
ний український тип, створений ним
на сцені, різко відмежувався від тих
типів, що до нього давали ріжні „рус-
ско-малоросійські" артисти. Особа
Українця в його грі виходила не про
стацькою, інертною й придуркова-
тою. або наївною до глупоти, але
була повною внутрішнього змислу
її життя, хочби вона й заховувала
свій ум під маскою простоти.
М. Кропивницький добре знав у-
країнськс селянське життя та вмів
своє знання скористувати для своєї
творчости артиста, драматурга й ре-
ікісера. Ссіянина тоді ще не виводи
ли на сцені. Всі пєси оберталися нав
коло життя панів, шляхти, або бюро-
]
кратії. Аж українські артисту а між
\
ними найбільше М. Кропивницький,
\
увели нашого „мужика" між те „пан-
\
ство" й показали його побут, вдачу,
душевні переживання й почуття, що
нічим не відріжнялися від панських,
або подекуди ще перевищували їх
своєю глибиною та повнотою. Вони
зробили з ..бидла-мужика" людину.
І-ЗІІВІВШИ
її як повноправних і таких
же самих живих людей, як їх „пани".
Селянські сцени, які давав М. Кро
пивницький, не були схожі на „мало
російські дурноляпи", чи московські
..вошиві мужики", яких виводив тоді
шній театр. Типи, створені М. Кропив-
ницьким, були так живі й правдиві,
що кожен пізнавав у них характерні
риси живих селянських реальних ти
пів, які жили в дійсности. Кожен гля
дач бачив їх не поверхово в карика
турних, зовнішніх формах, але бачив
їх з иншого, внутрішнього боку зі
всіма їхніми глибокими душевними
переживаннями. Цс піднесло й погли
било значіння театру взагалі, а особ
ливо затвердило повноправність у-
країнського театру й українських пєс
т'і змусило загал глибше й пильнійше
придивлятися до життя „мужика".
Матеріял для своєї творчости М.
Кропивницький брав з життя, що о-