Basic HTML Version
- -
174
—
З НІМЕЦЬКОГО ГУМОРУ.
Чортівський вибір.
Один великий пан сказав до свого
слуги в приступі сердечности: „А ска
жи мені, Іване, припустім, що чорт хо-
тівби забрати одного з нас. Котрого,
ти думаєш, він узявби?"
— „Він узявби певно мене, пане."
„Чомуж так, дураку?"
— „Бо він мене мігби інакше стра
тити. А що ви йому дістанетеся, того
він певний."
Берне.
Початок найтрудіщий.
Законник оповідав товариству, як
Св. Діонізій ішов пішки дві милі, дер
жачи в руках свою відрубану голову.
„Дві милі?" — питає один з при-
сутних. •
„Так, дві милі" — запевняє закон
ник. „Про се нема найменчого с\мні-
PV."
— „Я вам вірю" — каже одна жін
ка. „У таких справах перший крок
найтрудніщий."
Горожанин і уряд.
У других краях, коли горожанин
невдоволений з уряду, він емігрує. У
Франції він просить уряд іміґрувати.
Гайне.
При наймі мешкання.
Молодий лікар: „Кілько комнат
має це мешкання?"
Господиня: „Пять . Наперед іде
ждальня."
Молодий ліка: „Чому ви називаєте
цю комнату ждальнею? Чи тому, що
там пацієнти ждуть на лікаря, чи то
му, що там лікар жде пацієнтів?"
Так і треба.
Шевським челядник, переходячи
попри пекарню: „Маєте стухлі бул
ки?"
Пекар: „Є, хлопче."
Челядник: „Так вам і треба. Треба
було їх продати, поки були свіжі."
У суді.
Суддя до злодія: „Якто так стало
ся, що ви забрали зі собою всі ті пусті
Y
маловартні дрібниці, а лишили не-
рухані такі великі гроші?"
Злочениць: „Най пан суддя на ме
не за те дуже не гніваються. Моя жін
ка мені за те вже добру науку дала."
Політика.
Реставратор до гостя: „Жаль мені
се вам сказати, пане, але я мушу вас
попрохати більше до моєї реставра
ції не заходити. Ви вічно трясете го
ловою. Я знаю, що се через політику,
але люди думають, що се через кеп
ську їду з моєї кухні."
Не було ради.
Батько до свого синка: „Ах, мій
Боже! А ти як виглядаєш, хлопче?"
Синок: „Я впав у калабаню."
Батько: „Що? У нових штанах?"
Синок: „Не було часу зняти."
Легка справа.
Перший приятель: „Ах, коби я
знав, що дати свому стрийкови на
йменини. Він такий старий скупиндря
га, що щоби я йому не купив, він то
го ніколи не буде вживати."
Другий приятель: „Е, тоді легка
справа. Купи пів тузіна порожних
фляшок, наляй у них води, закоркуй,
опечатай та наліпи на них наліпки:
> Старе Ренське Вино з 1780. року."
вї^ітйаайвйгзаажяяигаза'здййг^