Basic HTML Version
1/
РАХУВАННЯ ЧАСУ У РІЖНИХ НАРОДІВ .
Час, це непереривна низка насту
паючих чергою по собі моментів.
Оден момент від другого відріжня-
ють події, що припадають на кож-
дий з тих моментів. Щоби уявити со
бі взаїмне щодо часу відношення цих
подій до себе, щоби змірити й озна
чити їх віддалення від себе і від
ріжних устійнених даних, треба при-
няти якусь
постійну міру.
Найліпшим способом для поділу
часу є одностайний рух. А тому, що
найбільше одностайними і найрівно-
мірнійшими рухами в природі, які
знаємо, є обороти землі довкола її
оси та її оборот довкола сонця, то
зовсім справедливо принято ці рухи
за основу для мірепня й обраховуван
ня часу.
В усіх майже народів основною о-
диницсю є рік, що складається з яко
їсь скількости днів. Ріжниці є лише
щодо часу, від якого поодинокі епо
хи або ери рахується. Початок тим
ерам, від яких раховано роки, дають
звичайно важні події, справді або на
око важні для даного народу.
Від створення світа рахується т.
зв. жидівська ера. Обрахував її в IV.
столітті після Хр. рабі Гілєль, а ввій
шла в життя в XI. столітті. Почина
ється вона роком 3761 перед Хр.
Христіянська ера точкою виходу
приняла народження Христа. Устій-
нилася ця ера щойно в VI. столітті
по Христі. В життя увійшла ця
ера щойно постепенно: в VI. столітті
в Італії, в рік пізніше у Франції, зате в
Еспанії щойно в XIV. столітті, а в
Португалії та Греції в XV. столітті.
Календар перейшов до інших на
родів від Римлян, а ці взяли його від
Єгиптян. Єгиптяни рахували час на
основі сонічного року, що має кругло
365 днів. Ця неточність обраховуван
ня довела за Юлія Цезаря (101—44
перед Хр.) до такого замішання, що
свято жнив припадало в зимі.
На йо
го приказ переведена реформа ство
рила т. зв.
юліянський календар.
Але
п ця реформа виявилася також не-
вистарчаючою. Папа Григорій XIII в
1582. році усунув недокладности то
го календаря. Тепер за довготу року
принято 365 днів, 5 годин, 49 мінут і
16 секунд, що від юліянського відсту
пає на 10 мінут і 44 секунди. В юліян-
ському календарі переступним роком
був кождий поділений через 4, або
кождий столітній рік, що має при
кіпці два зера. В григоріянськім із
чотирох по собі слідуючих років сто
літніх є лише цей перестушшй, який
по відкиненні двох кінцевих зер
дасться поділити через 4. Отже на
основі григоріянського календаря пе
реступним роком був рік 1600, роки
1700, 1800, 1900 звичайні, а рік 2000
перєступний.
Початок року у христіяпськім сві
ті але до початку XVIII. століття обра
ховували ріжно. Новий Рік припадав
давнійше у Венеції на 1 березня (мар-
та), у Фльоренції та в Англії на 25.
березня, у Франції на Великдень, в
решті Італії та в Німеччині на Різдво.
День 1. січня, як початок нового ро
ку введено в цісарській канцелярії в
XVI. столітті від 1563-го року, в Італії
від 1751. року, у Вел. Британії від
1753. року, в Росії й Греції (де на
основі візантійської ери Новий Рік
припадав на 1. вересня) впроваджено
день 1. січня як початок року щойно
за царя Петра Великого в 1700. році.
Магомеданське числення часу за-