142
УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО ЙУКРАЇНСЬКИЙ МІГРАНТ .
Хоча український нарід був здав
на розділений кордонами чужих дер
жав, хоча кожда держава переводила
на підлеглих ЇЇ територіях свого полі
тику, інакшу від тої, яку переводи
ли другі держави на своїх, мимо сьо
го український народ зумів заховати
свою спільну вдачу на цілому просто
рі своєї великої території. Хоча не-
освічений і неписьменний, хоча несві
домий навіть своєї національної на
зви, він задержував глибоко в душі
свідомість своєї відрубности від су
сідів. Коли прийшла відповідна хвиля,
коли міжнародна хуртовина дала у-
країнському народови нагоду показа
ти свою свідомість єдности, тоді він
виступив і цілий світ дивував проя
вою солідарности між усіми частими
української землі. Навіть самі Україн
ці не ждали сього, щоби найдалі на
захід висунений Лемко так скоро пі
знав у Кубанци свого ріднього бра
та, щоби Бойко так легко обєднав-
гя з Поліщуком, щоби горячий Гу
цул хотів брататися з повільним Пол
тавцем.
Се явище не тільки цікаве, але
й важне для нас, Українців, і для все-
го світу. Воно показує на невмиру
щість українського народа. Воно свід
чить, що що не робилиби вороги з
українським народом, він усе найде в
собі внутрішню силу, яка допоможе
йому перебути й найтяжче лихоліття
й повстати знова при першін-лішпій
історичній нагоді.
Се явище цікаве: Воно мусить
.^становити кождого думаючого чо
ловіка над причинами. В чому се у-
країнський народ заховує се зерно
відрубности від ворогів та єдности
всіх українських племен, з якого ви
ростає могучий дуб української на
ціональної свідомости, як тільки доля
принесе йому троха соків для роз-
вою? Чому то завдячує український
народ ту свою невмирущу силу, через
котру він, позбавлений політичної
свободи, позбавлений права організу-
імтися в товариства, позбавлений на
віть права вживати свобідно своєї мо
ви для ширення освіти й культури,
все таки зможе відродити й освіту й
культуру, і здібність до організації,
і здібність боротися за свою політич
ну самостійність?
Глечик. (З Полтавщини).
Відповідь на се одна: Зерно сеї
певмиручої сили українського народа
заховане в його народній устній твор-
чости та його народнім мистецтві.
Вороги могли відобрати українсько
му народови право вживати мову, й
право розвивати письменство й науку,
а український простий народ потраф
ляв розвивати В' розмовах, переказах,
співах і піснях високі думки й гли
бокі почування, які вдоволяли йому
серце й думку. Українська музика
безсловними звуками не давала заги
бати думкам про бунт людини й на
рода проти гнету чоловіка й наро-