Basic HTML Version
—
118
—
Максим Горкий*).
РОСІЙСЬКА
ЖОРСТОКІСТЬ.
Багато жорстокостий переживав я
і бачив. Я ніколи не міг знайти оправ-
д-шня для їх істновання. Ціле життє
мучило мене питаннє: Звідки похо
дить, з яких інстинктів родиться ся
людська жорстокість?
Колись доводилося мені читати
книгу з фатальним наголовком: „По
ступ, розвій жорстокости". Автор
пробує при помочи дуже штудерно
зіставлених і пояснених прикладів до-
ьести, що поступ людськости прова
дить до виявлення таємничої, вродже
ної людині насолоди: катувати свого
ближнього, його тіло, душу. Я прочи
тав книгу з відразою, вона не пере
конала мене ані трохи, а її парадокси
незабаром зникли мені з памяти.
Але тепер по страшнім божевіллю
європейської війни, по крівавій оргії
революції, я знов зачинаю застанов
лятися над тими парадоксами. При
сім треба зауважити: щодо російської
жорстокости — то на ній не слідно
абсолютно жадного поступу, її фор
ми лишилися незмінні.
З початком 18-го століття ужива
лися такі тортури: рот жертви на
повняли порохом, який опісля запа
лювали. Жінкам просверлювали гру
ди, через рот перетягали мотуз, за
який потім вішали жертви.
В 1918 і 1919 роках робилося те
саме на Дону; на Уралі червоні й білі
і-атували свої жертви так довго, аж
поки не наступила смерть.
Мені здається, що найяркішою
рисою московської національної вдачі
*) Максим Горкий — се псевдонім (при
бране імя) великого московського письменни
ка. Недавно він „прославився" своїм виступом
проти українського національного руху. Отся
стаття писана в 1928 році, обійшла майже цілу
європейську пресу.
се власне жорстокість, як юмор -— ан
глійської. Се спеціяльна жорстокість,
а одночасно й вигаданий з холодною
кровю мірник, для степення витрева-
лости і опору в терпінні, яке може
осягнути людина; свого роду проба
її опорної і життєвої сили.
Найцікавійша риса московської
жорстокости, се її чортівська фінезія,
її, я сказав би, естетична вишуканість.
Не гадаю, щоби сі особливості-! мож
на пояснити такими словами, як „пси-
яоза"', ,,садизм", або подібними. Бо
в суті річи нічого вони не поясня
ють. Наслідок алькоголізму? — Але я
не думаю, щоби московський народ
був більше отроєний алькоголем, як
кнші європейські нації. Хоч усеж тре
ба признати, що діланнє алькоголю
па психіку Москаля особливо фа
тальне, бо наш народ відживляється
іірше, як инші.
Говорю тут не про жорстокість,
яка виявляється спорадично, як вибух
хорої або перверзної душі. Се виїм
ки, що обходять лікаря від боже
вільних: Тут я говорю про масову
психольогію, про народню душу, про
гуртову жорстокість.
В однім сибірськім селі вигадали
селяне таке: Викопали кілька ям, вло
жили в них стрімголов полонених
червоноармейців, а тоді засипали сі
ями до половини так, що з під землі
стирчали лише ноги похованих від
коліна. Потім приглядалися з заці-
кавленнєм подригай ніг, по чім мі
ряли ріжні степені опору катованню.
В Тамбовщині полонених кому
ністів припняли цвяхами до дерев.
Але цвяхи повбивали лише в ліву ру
ку й ногу, і бавилися, приглядаючись,
як сі напів розпяті, в смертельних