Basic HTML Version
- 104 —
Ч О'
&ILJ
с-
г^
,J Dc
у
'
=
| |
(Г
-,,-
Ь-Л
$
•
:
.
-
.
|
-і і'
, =0
IL
Мих. Гайворонський.
ЯК НАМ ПІДНЕСТИ НАШУ МУЗИЧНУ КУЛЬТУРУ .
(Думки на іміграції).
Коли в людини є піль, то дорога !
до неї знайдеться, — кажуть люди. |
У цьому разі відповіддю на постав-
\
."сне в заголовку питання буде не те-
\
с-петична, а реальна праця.
|
Талановитий наш народ плекав
\
ііавсігди музику, танок і другі ділянки !
мистецтва. У пісню він вкладав свої
найкращі думки, а вони не дали иа- '
родові у неволі пропасти. Народня
маса (хлібороби й козацтво) ніколи
пе вирікалися прав до свойого. Не
вдоволилися своєю сумною долею й
\
без перерви стреміли до освободжен- І
ич зпід вражої кормиги.
Нічого інче, тільки наша пісня є
найкращою історією нашого народу,
її вартість, знана усіма вже давно,
заставляє нас більше подумати про
неї й про себе.
З нами пісня пішла світами. І тут,
в
Новому Світі, має вона в нас вели
кий пошанівок.
Ми нею гордимося. Вона дає нам
розраду. Який не бувби наш настрій,
то сейчас находимо пісню, що ви
словлює те, що ми почуваємо.
Співаємо часто собі чи дитині.
Слухаємо концертів.
Учиться дитина музики, то бать
кам з цього радість, коли їх дитина
заграє й рідню мельодію.
Є в хаті грамофон, то майже всі
плити — наших пісень.
Є радіо, то втіха нам, коли переда
ють нам рідні пісні.
Це усе свідчить про те, що шанує
мо своє та що доля нашого народу
нам не байдужа. Без пісні ми як риба
без води. Звенить пісня між нами, да
ючи нам розраду, пригадує нам мину
ле й каже сподіватися кращого зав
тра.
Гарна й високовартісна наша пісня
зробила нам у світі більше розголо
су й слави чим що інче. Тому нам
треба дбати про її плекання й поши
рення.
Майже три століття нашу добру
славу брали вороги на свій рахунок,
а народнього протесту світ не слу
хав. Верхи нашого народу пішли на
службу Москві та Варшаві, а народ
вірив у те, що прийде він до сло
ва й наша слава не пропаде.
Прийшла, та завітня година, й те
пер честь не ганьба носити імя Украї
ни.
Україна відограла важну ролю в